Попри труднощі з фінансуванням, редакції пробують для себе нові способи взаємодії з аудиторією та досліджують можливості штучного інтелекту.
15–16 липня у Києві відбувся воркшоп «[RE]Inforce: Посилення регіональних медіа в умовах війни», який об’єднав регіональних журналістів навколо питань медійної та інформаційної грамотності. Більшість учасників — випускники вечірньої школи [RE]Inforce, яку проводив Український інститут медіа та комунікації за підтримки ЮНЕСКО та уряду Японії (більше про це можна прочитати тут).
У межах воркшопу пройшла сесія «Інформаційна війна та дезінформація: виклики для регіональних редакцій», учасниці якої розповіли про роботу своїх медіа та ШІ-інструменти, які допомагають її оптимізовувати.
Модерувала сесію Наталя Лященко, очільниця телеканалу «Київ24».
Публікуємо нотатки з цього обговорення.
Брак фінансування і слабка комунікація з боку місцевої влади
Тетяна Волкова очолює медіа про Західний Донбас «Степ», яке працює у Павлограді, що на Дніпропетровщині. Місто розташоване орієнтовно за 100 кілометрів від Покровську, який майже зруйнували росіяни. «Ми стаємо першим містом на шляху Донецьк-Дніпро. Знищуються прифронтові села на межі Дніпропетровщини та Донеччини. КАБи вже в Межовій. Лінія фронту до нас стає ближчою», — каже Тетяна.
«Степу» доводиться відчувати тиск не лише війни, а й конкуренції, здебільшого від телеграм-каналів. Ті швидко публікують інформацію, часом неперевірену, купують контент у користувачів, тому мають ексклюзивні кадри з ДТП, пожеж, і це привертає увагу аудиторії. А де перегляди — там і рекламодавці. Відповідно у медіа, яке дотримується стандартів, зменшуються доходи від реклами. «Не знаю, що робити з цією проблемою. Була надія, що заборонять телеграм, але не всі це підтримують: мовляв, не демократично, треба регулювати, а не забороняти. А регулювати теж поки не дуже вдається», — каже Тетяна.
Через брак фінансів редакція не може дозволити собі розширити команду. Зараз у «Степу», окрім Тетяни, працює троє людей: журналістка, відеомейкер та технічний директор, який займається підтримкою сайту. Трохи виручають волонтери та друзі Тетяни, які підкидують цікаві інфоприводи.
Зараз «Степ» намагається залучати кошти через гранти. «Як ФОП я виграла грант у розмірі 5 тисяч доларів на розвиток бізнесу, а медіа як-не-як це бізнес. Для цього довелося три місяці відвідувати онлайн-лекції та робити домашні завдання, — розповідає Тетяна. — Загалом пишу дві–три заявки на місяць. Результат різний».
В аналітичному криворізькому онлайн-медіа «Експерт-КР» не публікують новин й не поспішають першими щось повідомити, каже його головна редакторка Ольга Гончар: «Ми беремо час, щоб розібратися в проблемі та взяти коментарі у всіх сторін, до того ж наш формат — це відео. Наша аудиторія ставиться до цього з розумінням і готова чекати». Однак навіть за таких умов редакції складно вчасно отримати офіційні коментарі від місцевої влади, зазначає Ольга. З такою ж проблемою стикаються медіа й в інших регіонах.
Як медіа підвищують медіаграмотність своїх аудиторій
Паралельно Ольга Гончар у криворізькому виші читає студентам-журналістам кілька дисциплін, зокрема фактчекінг. Та, на її думку, такий предмет потрібен і на нежурналістських спеціальностях і, можливо, його варто викладати ще зі школи. «Перед початком чергового курсу з фактчекінгу я завжди кажу студентам: “Вмикайтеся і не вимикайтеся. Ви як журналісти маєте фільтрувати всю інформацію, яка до вас надходить”».
Такого принципу дотримуються і в редакції «Експерт-КР». А ще у своїх публікаціях та відео закликають аудиторію перевіряти інформацію, навіть ту, що вже перевірило медіа.
Ольга вважає, що не варто недооцінювати рівень медіаграмотності людей. Як приклад медійниця наводить історію, яка сталася після обстрілу місцевого дитячого майданчика 4 квітня 2025-го: «Зараз майданчик — це місце тиші. Там встановили капличку, де всередині світить електросвіча. Під лампадкою — зошит, на якому друкованими літерами написано “у цьому зошиті ви можете виписати всю ненависть до русні”. Перший запис датується 8 червня. Є записи і з лайкою. Якось я прийшла туди і побачила, що в зошит було вкладено листок з провокативним текстом: мовляв, якщо ти не боягуз, то перейдеш за цим посиланням. Воно коротке, його можна легко ввести в телефоні. Коли я прийшла туди через день, листочка вже не було. Отже, люди забрали і самі зрозуміли, що щось не так».
Віра Лапа працює журналісткою в Городоцькому районному телерадіопресцентрі. Це мультимедійне підприємство на Хмельниччині, до якого входить газета «Городоцький вісник», місцеве телебачення на каналі 48 ТБ, ФМ-радіо на хвилі 106,9 та інтернет-видання Городок.City. У 2023 році команда пройшла тренінги з медіаграмотності. Ця тема настільки захопила редакцію, що вона вирішила ділитися знаннями з іншими. Записали вперше подкаст, де обговорювали питання критичного мислення, мови ворожнечі, інформаційної гігієни. Його гостями стали старшокласники, представники ТЦК, медійники. За словами Віри, їхнє медіа вже певною мірою сформувало репутацію просвітницької організації в громаді: «Якщо спершу ми стукалися до освітніх закладів з пропозицією проводити тренінги / ігри з медіаграмотності, то тепер вже нас запрошують. І не лише школи, а й осередки неформальної освіти».
Віра зазначає, що завдяки головній редакторці Городоцького районного телерадіопресцентру Наталії Попович у його редполітиці прописано, що команда «вважає своїм громадянським обов’язком займатися інформаційною просвітою». «Ми нікому не винні цю роботу, часто проводимо її на волонтерських засадах, щоб допомагати нашому суспільству ставати критично мислячим», — каже Віра.
З 2021-го у виданні Район.Рівне як у гіперлокального медіа з мережі Район.in.ua діє рубрика «Брехунець», у якій розвінчують фейки та викривають шахрайські онлайн-схеми. За словами головної редакторки Район.Рівне Тетяни Мельничук, тематика популярних фейків на Рівненщині за цей час змінилася: якщо у 2021-му йшлося про Covid-19, то після повномасштабного вторгнення — про «напад з Білорусі» та «вибухи на атомній електростанцій» (у Вараші, що на Рівненщині, є АЕС, ще одна працює на Хмельниччині — у Нетішині, що розташований орієнтовно за 50 кілометрів від кордону з Рівненщиною). Зараз редакції бракує фахівців, які б готували матеріали для рубрики, тому оновлюється вона нечасто.
Медіа спеціалізується на текстах, але з 2024-го почало працювати у відеоформаті, каже Тетяна: «Це і популярно, і так простіше донести до аудиторії наші меседжі, зокрема щодо дезінформації. Можна, наприклад, вийти до людей, зробити опитування, запитати, як вони перевіряють інформацію (таке відео ми зняли завдяки школі [RE]Inforce). Як виявилося, люди досить освічені в цьому плані: читають офіційні джерела і звіряють інформацію з англомовними».
Як в регіональних медіа використовують ШІ
- Для написання підводок до матеріалів та коротких постів для соцмереж. «Я можу зекономити десь до 20 хвилин, якщо попрошу чатбота викласти коротко наш матеріал для телеграму», — розповідає Тетяна Волкова. — ШІ може писати прості новини. Підготувати аналітику або сформулювати свою думку щодо певного питання він, на щастя, ще не може».
- Для пошуку джерел. «90 % моєї комунікації з чатботом — це запити «знайди джерела / першоджерело», але я перевіряю те, що він видає, — каже Ольга Гончар. Тетяна Мельничук додає, що джерела їй допомагає підбирати Perplexity.
- Для розшифрування аудіозаписів. Кілька учасниць використовують з цією метою сервіс TurboScribe. Безплатна версія інструменту має обмеження: не більше трьох файлів й не більше 30 хвилин для одного запису.
- Для створення субтитрів до відео. З-поміж програм з таким функціоналом учасниці згадують Captions. Однак часто треба перечитувати та виправляти те, що видає цей застосунок, зауважує Ольга Гончар. Тетяна Волкова каже, що в редакції «Степу» використовують платну версію Captions. «Це, звісно, витрати, але дуже допомагає в роботі», — додає медійниця.
- Для озвучення відео. З такою метою ШІ-інструменти використовують у мережі Район.in.ua, але, звісно, теж треба контролювати, каже Тетяна Мельничук.
Experience sharing session
Після цього обговорення всі учасники воркшопу взяли участь у сесії, де поділилися наболілим і рецептами стійкості. Сесію проводила фасилітаторка Наталія Римар.
Учасники розділилися на чотири групи.
Спершу кожен мав відрефлексувати свій досвід роботи в непростих умовах, відповівши для себе на такі запитання:
- Згадайте про конкретний виклик, з яким ви стикнулися.
- Які практики, стратегії та підходи виявилися ефективними?
- Що в результаті Ви отримали?
- Яку пораду Ви б дали іншим?
Далі учасники жваво обговорювали ці історії у своїх групах. Потім представник кожної коротко презентував для всіх ефективні способи подолання обговорюваних викликів: вигоряння, нестачі коштів та часу, кадрового голоду, скорочень.
Завдяки цій сесії учасники змогли дізнатися більше про роботу колег в інших регіонах, почути слова підтримки, надихнутися досвідом інших. Хтозна, можливо, у найближчому майбутньому ми побачимо і колаборації між регіональними медіа.
Воркшоп організовує ГО «Український інститут медіа та комунікації» у партнерстві із ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки безпеки журналістів і свободи слова в Україні.
Фото: Світлана Шкурай