Просвітницький контент журналісти створили завдяки участі у вечірній школі [Re]Inforce з медіа- та інформаційної грамотності, яку організував Український інститут медіа та комунікації за підтримки ЮНЕСКО та уряду Японії.
У складних умовах війни журналістам доводиться посилено перевіряти інформацію, зокрема згенеровану ШІ, розвінчувати російські фейки, працювати з людьми, які пережили травмувальні події. А оскільки на війні постійно щось змінюється, редакції мають час від часу оновлювати знання. Щоб допомогти з цим, УІМК три місяці проводив вечірню школу [Re]Inforce з медіа- та інформаційної грамотності. За цей час навчання пройшли три групи, до яких входили переважно журналісти з регіональних медіа. Досвідчені тренерки розповідали учасникам про гендерну дезінформацію, штучний інтелект, висвітлення конфліктно чутливих тем, перевірку джерел та ін. Під час навчання кожен учасник тренінгу мав створити коротке відео для YouTube на тему медіа та інформаційної грамотності. У кожній групі УІМК мав визначити авторів п’ятьох найкращих роликів. Для переможців конкурсу передбачені гонорари та запрошення на оффлайн-воркшоп до Києва.
Презентуємо ролики учасників другої групи Вечірньої школи [Re]Inforce.
Базовий захист від шахраїв
Валентина Журба, викладачка фахових дисциплін з журналістики Галицького фахового коледжу імені Вʼячеслава Чорновола (Тернопіль), у своєму ролику поділилася базовими правилами поведінки в інтернеті. Каже, таку тему обрала неспроста. «Досить часто я отримую повідомлення з проханням перейти за якимось посиланням або терміново надіслати грошей. На жаль, мої знайомі регулярно стають жертвами шахрайства. Найбільше мене дивує, що зловмисники успішно атакують акаунти молодих людей — тих, хто, здавалося б, мав розуміти, як працюють шахрайські схеми. Шахраї щодня вдосконалюють свої методи, тиснуть на найболючіші точки, стараються викликати емоції, щоб ти не встиг подумати над своїми діями, і їм це вдається. Я сподіваюся, що після перегляду мого ролика люди зрозуміють, що захистити себе не складно — варто лише запровадити у своє повсякдення кілька правил з безпечної інтернет-поведінки», — розповідає Валентина.
Ще зі студентства вона цікавиться гендерно чутливою журналістикою. А цьогоріч Валентина захистила магістерську роботу, яка стосувалась гендерних ролей та стереотипів в публікаціях про російсько-українську війну. Зараз Валентині особливо цікаво досліджувати гендерну дезінформацію, і якраз цій темі було присвячене одне із занять Вечірньої школи [Re]Inforce. «Я багато читаю про гендерно чутливу журналістику, слідкую за дослідженнями ГО “Жінки в медіа” і вже проходила тренінги зі схожої проблематики. Але я була в захваті від вебінару Ольги Білоусенко. Він був дуже практичним, з низкою кейсів. Спікерка дуже чітко і структуровано все пояснювала: які основні гендерні стереотипи поширюють у маси, як працює гендерна дезінформація, як з нею боротися, як її використовує Росія. Заняття Ольги перевершило мої очікування від Вечірньої школи», — каже Валентина.
Розказати Галі про ШІ
Валентина Батрак — редакторка медіа Переяслав.City (Київська область). За її словами, їхня редакція використовує ChatGPT вже кілька років. Наприклад, чат генерує зображення для текстів рубрики «Містечкові історії» (там публікуються дещо змінені історії з реального життя, тож недоречно ілюструвати їх знімками реальних людей, вважають в редакції). Допомагає ШІ із SEO. Також почали залучати інструменти ШІ для вичитки текстів (перевірки граматики, структуризації тексту, підбору підзаголовків). Фінальний результат перевіряють журналісти, зазначає Валентина. «ШІ пришвидшує нам роботу в технічних моментах. Глибше не використовуємо, оскільки поки маємо змогу користуватися лише безплатними версіями», — каже медійниця.
Відповідальному використанню ШІ Валентина і присвятила свій фінальний ролик. «Ми стежимо за нашими локальними групами у соцмережах, насамперед у фейсбуці. Це і певне джерело інформації, і можливість відслідкувати настрої, запити нашої аудиторії. І помічаємо, що попри заклики нашого медіа й інших організацій не лайкати й не поширювати ШІ-картинки у дусі «мене ніхто не привітав», це активно продовжується. І серед тих, хто вподобав та поширив такий контент, прізвища людей, які нам здавалися освіченими, грамотними й такими, які не мають цього робити. На лекціях [у Вечірній школі] я ще раз пересвідчилася, що ці безневинні історії й коментарі нашої аудиторії можуть мати негативні наслідки, — пояснює свій вибір теми Валентина. – Формат ми з колегами обрали найпростіший, бо бачимо, що люди, втомившись від інформації, не хочуть заглиблюватися у матеріали — не лише тексти, а й відео — до яких треба повернутися подумати. У нашому ролику все однозначно. І головне — спонукати глядачів зробити правильно й поширити це. Тому нам здалося, що слоган “піду розкажу Галі” замість “пошир / поділися” спрацює краще».
Для Валентини було важливо долучитися до Вечірньої школи [Re]Inforce, аби дізнатися більше про роботу з чутливими темами. «Ми пишемо репортажі із церемоній прощання з героями, підходимо іноді до друзів, побратимів, родичів загиблого. Ми працювали інтуїтивно, не розмірковували над тим, чи варто взяти людину за руку, обійняти її. Хоча у нас не було інцидентів, ми взяли це до уваги», — каже Валентина.
Веселий гайд з базової інфогігієни від Сніжка та компанії
Галина Гичка, шефредакторка медіа про Закарпаття Varosh, не дуже любить працювати в кадрі, особливо після насичених робочих днів, тому про базові правила інфогігієни доручила розповісти… козенятам. Зйомки відбувалися у рідному селі Галини на Міжгірщині.
«Мене завжди надихали наші домашні улюбленці та природа. От я вирішила, що у відео для Вечірньої школи можна поєднати те, що мені до вподоби, — журналістику і любов до всього живого, — розповідає Галина. — За моїми спостереженнями, людям набридло дивитися типові відео, які закликають бути розумними, розважливими, критично мислити. Багато хто вважає, що вже все знає і не потребує порад. Думаю, завдяки такому легкому формату мені вдалося зловити двох зайців — і розважити, і підштовхнути глядачів задуматися над тим, як вони споживають інформацію із соцмереж».
За словами Галини, їй під час Вечірньої школи було цікаво поспілкуватися з колегами. З деким навіть розвіртуалилася на Lviv Media Forum. Щодо самого навчання, що Галині з усіх занять вдалося щось почерпнути. Та все ж вона відзначає кілька: «Висвітлення конфліктно чутливих тем — це те, з чим ми стикаємося зараз щодня, тож поради колег дуже потрібні. А от щодо професійних стандартів, то гадала, що нічого нового не почую на відповідному занятті, однак вдалося подивитися на них під іншим кутом».
Підтримувати волонтерів, а не шахраїв
Альона Балкова — журналістка медіагрупи «Прихист», яка працює у прифронтовому Нікополі попри обстріли. «У мережі дедалі частіше лунає інформація, що всі цивільні нібито виїхали з міста. Насправді люди залишаються тут жити, є діти. Працює критична інфраструктура, відкриваються крамниці та кав’ярні. У російських чатах пишуть, що у Нікополі нібито розташована база НАТО, окупанти тут знищують центри прийняття рішень. По факту ворог гатить по мирних людях, руйнує будинки та вбиває містян», — розповідає Альона.
За її словами, журналісти «Прихисту» на постійній основі знімають наслідки обстрілів та спілкуються з людьми, які переживають стрес та горе. Відповідно для Альони важливо постійно поглиблювати свої знання з висвітлення конфліктно-чутливих тем. Це була одна із причин, чому вона вирішила подати заявку на участь у Вечірній школі [Re]Inforce. Також Альону цікавив штучний інтелект. «ШІ займає дедалі більше місця в інформаційному просторі, тому необхідно вміти ним користуватися та розбиратися в подібних інструментах», — каже журналістка.
У фінальному ролику для Вечірньої школи Альона розкриває, як відрізнити шахрайство від благодійності. Обрати таку тему підштовхнула робота, каже Альона: «Юридично «Прихист» — це громадська організація. Вже десять років вона підтримує захисників, відкриває збори на купівлю та ремонт автівок й допомагає спорядженням. Нам в соцмережах часто надходять повідомлення з проханням розмістити чужий збір. На сторінках у подібних волонтерів зазвичай немає жодного звіту».
Альона зауважує, що шахраї тиснуть на людей термінами: мовляв, допомога потрібна негайно. Людина квапливо пересилає кошти й потім навіть не цікавиться, куди вони пішли.
«Якщо людина стежить за благодійником, який волонтерить на постійній основі, ризик бути ошуканим зменшується в рази. Тому для мене медійність — це про впізнаваність та впевненість, що донати підуть справді на допомогу ЗСУ», — вважає журналістка.
Як розпізнати дипфейк
Фінальний ролик Олега Булашева, головного редактора «Кременчуцької газети», присвячений розпізнаванню дипфейків. На початку відео він попереджає глядачів, що будь-хто може стати героєм фейку, і показує це на своєму прикладі. «Дипфейк зі мною, згаданий у відео, поширювався у соцмережах. Дехто вірив у його справжність, і серед них навіть були мої рідні. Інші, співставляючи зображення зі звуком, розуміли, що то фейк», — ділиться Олег.
За його словами, подібні фейки про нього систематично створюють опоненти. На думку Олега, це пов’язано з його професійною діяльністю: «Я незалежний журналіст, вказую на недоопрацювання міській владі, що їй не до вподоби. А ще опоненти вважають мене конкурентом на найближчих виборах».
Заявку до Вечірньої школи Олег подав, щоб дізнатися більше про ШІ. «Я задоволений, що долучився до цього навчання, бо не лише теоретично, а й на практиці дізнався більше про ШІ. Отриманими знаннями я поділився з нашою редакцією, і ми вже використовуємо їх в роботі», — розповідає Олег.
Фото надані учасниками