Якими є етапи верифікації інформації та головні онлайн-інструменти для перевірки різного контенту можна дізнатися з методичних рекомендації для викладачів факультетів та кафедр журналістики.
Український інститут медіа та комунікації розробив серію методичних рекомендацій з інтеграції тем медіаграмотності та протидії дезінформації в освітні програми з журналістики. Рекомендації стосуються не лише практичних дисциплін з журналістики, але й ширшого переліку дисциплін.
Цю Тему розробила Олена Чуранова, викладачка Могилянської школи журналістики.
Анотація
Журналістику формує верифікація. Саме перевірка джерел, які використовуються для написання новин, будь-яких інших журналістських текстів, робить журналістів професіоналами, відповідальними за результати своєї роботи. Як зазначає Білл Ковач у книжці «Елементи журналістики», дисципліна верифікації є настільки індивідуальною і настільки безсистемною, що вона також є і частиною однієї з найбільших плутанин у журналістиці — концепції об’єктивності. На думку Ковача, поки ми задумуємося над тим, як журналісти мають бути об’єктивними у своїй роботі, насправді об’єктивним має бути послідовний метод перевірки інформації й прозорий підхід до збирання доказів. Неуважність, недотримання таких журналістських стандартів, як точність та достовірність, призводять до поширення маніпуляцій, фейків і допускають поширення ворожої дезінформації у нашому інформаційному просторі. Тому навички перевірки будь-яких джерел, типів контенту мають бути основою цифрової грамотності й загалом грамотності будь-якого і журналіста, і громадянина загалом.
До теми «Базові правила перевірки інформації за допомогою онлайн-інструментів» входять наступні підтеми:
- види інформаційних загроз в інтернеті, соцмережах, медіа;
- правила перевірки джерел, експертів, інструменти перевірки сайтів;
- правила перевірки фото і відео, інструменти для верифікації візуального контенту;
- правила перевірки соцмереж, інструменти для верифікації;
- інструменти на основі штучного інтелекту для перевірки інформації.
Базові поняття Теми
Дезінформація — це навмисно неправдива інформація, створена з метою завдати шкоди, отримати фінансову вигоду або вплинути на політичні процеси. Вона може проявлятися у вигляді сфабрикованих новин, маніпулятивних заголовків або навіть фальшивих відео. Дезінформація часто має чітку мету: змінити поведінку або думки цільової аудиторії на користь того, хто її поширює. Слід розрізняти дезінформацію та пропаганду, оскільки пропаганда не завжди поширюється зі злим умислом. Поширення різноманітних дезінформаційних наративів (таких як «Україна — несправжня країна», «українську мову вигадали в Австро-Угорщині», «в Україні популярний культ нацизму» тощо) складає вагому частину інформаційної війни Росії проти України, тому розуміння системи цих наративів, як вони поширюються, як їх аналізувати та не допускати у наш інформаційний простір, має бути складовою навчання майбутніх журналістів
Мізінформація — поширення фейкового контенту без злого умислу, тільки тому, що це відповідає поглядам того, хто це поширює, або поширення недостовірної інформації через помилку або брак верифікації. Прикладами мізінформації можуть бути поширення чуток про здоров’я знаменитостей без перевірки джерел, неправильне тлумачення статистичних даних у новинах, так і поширення різної конспірології, поради як лікувати ту чи іншу хворобу тощо. Мізінформація, особливо в контексті охорони здоров’я, може призвести до серйозних наслідків. Наприклад, під час пандемії COVID-19 поширення неправдивих відомостей про лікування або профілактику захворювання могло спонукати людей використовувати небезпечні методи лікування, такі як самолікування антибіотиками або противірусними препаратами, які не лише неефективні, але й можуть загрожувати їхньому здоров’ю.
Малінформація — поширення правдивої інформації зі злим умислом, може використовуватись різними акторами з певною метою, для знищення репутації конкурентів зокрема. Росія використовує і таку форму інформаційної маніпуляції, щоб чинити негативний вплив на українців, формування образу України за кордоном. Наприклад, Росія використовує правдиві дані про інфляцію, зростання цін чи проблеми з енергетикою, але подає їх як результат виключно некомпетентності влади, без урахування зовнішніх факторів, таких як війна.
Малінформація є небезпечною через свою правдивість, що робить її важкою для спростування. Вона потребує активної комунікації держави, медіаграмотності населення та перевірки джерел інформації.
Клікбейт — це контент, заголовок чи зображення, створені з метою привернути увагу користувачів і змусити їх перейти за посиланням, часто без реальної цінності або з маніпулятивним наповненням. Клікбейт може бути небезпечним, оскільки спотворює інформацію, викликає емоційні реакції та поширює дезінформацію.
Види клікбейту:
- Маніпулятивні заголовки: “Це відкриття змінить ваше життя! Ви не повірите, що зробила ця жінка!”. Заголовок привертає увагу, але сам текст не містить жодного важливого відкриття або історія є перебільшеною.
- Емоційне забарвлення: “Шок! Ви не повірите, що відбувається в Києві просто зараз!”. Насправді у статті може йтися про незначну подію, але емоційна реакція змушує користувача перейти за посиланням.
- Неповна інформація: “Відомий український політик заявив щось неймовірне! Дізнайтеся, хто саме!” У тексті статті не міститься сенсації, яку обіцяє заголовок, або цитата вирвана з контексту.
- Перебільшення чи вигадки: “Продукт, який повністю вилікує рак. Лікарі у шоці!” Це типова маніпуляція, яка використовує фейкову “сенсацію” для реклами чи отримання трафіку.
- Фейкові зображення або відео. Використання шокуючих фотографій чи відео без належного контексту: “Подивіться, що сталося з цим чоловіком після 5 днів голодування!”
Верифікація — це процес перевірки істинності, достовірності та вірогідності інформації або даних (див. візуалізацію етапів верифікації інформації).
Фактчекінг (від англ. fact checking — перевірка фактів) — це процес перевірки достовірності фактів і даних, що стосуються публічних заяв, новин, соціальних медіа та інших джерел інформації. Основною метою фактчекінгу є виявлення та спростування дезінформації, фейків, маніпуляцій і пропаганди, що можуть впливати на суспільну думку. Фактчекінг розвинувся у відповідь на глобальну проблему дезінформації, фейків і маніпуляцій, що посилилися з розвитком цифрових технологій та соціальних медіа. Сьогодні це спеціалізована сфера діяльності, яка об’єднує професійні організації, має свою мережу (International Fact-Checking Network (IFCN)) та етичний кодекс. В Україні фактчекінг також розвивається активно через виклики, пов’язані з війною, пропагандою та маніпуляціями. Найбільш популярні проєкти: StopFake.org, VoxCheck, БезБрехні, ПоТойБікНовин та інші.
Перелік компетентностей, які формуються у результаті роботи з темою
Пройшовши цю тему, студенти навчаться:
- розпізнавати різні типи контенту та підбирати джерела інформації;
- підбирати різні онлайн-інструменти для верифікації різного типу контенту;
- аналізувати та оцінювати мотивацію автора контенту та контекст, у якому він представлений;
- аналізувати повідомлення та оцінювати достовірність і неупередженість контенту.
Перелік предметів, в які може бути інтегрована тема
- Вступ до журналістики;
- Історія української журналістики;
- Основи радіожурналістики;
- Основи тележурналістики;
- Жанри журналістики;
- Основи видавничої справи та редагування;
- Медіаправо;
- Журналістська майстерність;
- Медіакритика;
- Інтернет-журналістика;
- Практична стилістика української мови;
- Теорія і практика реклами;
- Інші.
Обсяг навчального навантаження
Аудиторні заняття: 7-8 годин.
Самостійна робота: 5 годин.
Методи викладання та оцінювання
| Компетентності | Методи викладання | Оцінювання |
| Розпізнавати різні типи контенту та підбирати джерела інформації | Лекції та практичні заняття (обговорення реальних прикладів дезінформації та фейкових новин Семінари з використання різних онлайн-інструментів з перевірки інформації) Індивідуальні заняття (віднайти приклад фейку в соцмережах, перевірити першоджерело, пояснити, чому ця інформація не є достовірною; аналіз своєї стрічки новин в соцмережах — чи всі джерела/канали варті довіри) робота в групах (аналіз різних типів контенту, перевірка на швидкість; створення досліджень щодо поширення недостовірної інформації, дезінформаційного наративу). | Максимальний рівень оцінювання — студент/-ка самостійно і точно розпізнає різні типи контенту (інформаційний, рекламний, дезінформаційний) та вміє критично аналізувати їх, вміє знаходити та використовувати надійні джерела інформації. Середній рівень оцінювання — студент/-ка відтворює основні знання про різні типи контенту, але може мати труднощі з критичним аналізом, знає основи підбору джерел інформації, але потребує допомоги у виборі надійних ресурсів. Низький рівень оцінювання — студент/-ка не може самостійно знайти приклад фейку або пояснити, чому інформація є недостовірною. |
| Підбирати різні онлайн-інструменти для верифікації різного типу контенту | Лекції-ознайомлення із різними онлайн-інструментами для верифікації різних типів контенту Практичні заняття — студенти працюють із різними ресурсами, визначають, яким чином треба перевіряти той чи інший фейк Аналіз конкретних фейків на основі матеріалів фактчекінгових організацій: які інструменти використовуються для спростування | Максимальний рівень оцінювання — студент/-ка демонструє високий рівень знань про різноманітні онлайн-інструменти для верифікації контенту та може самостійно їх підбирати для різних типів інформації. Середній рівень оцінювання — студент/-ка знає основні онлайн-інструменти для верифікації контенту і може їх використовувати, але потребує допомоги у виборі найбільш підходящих. Низький рівень оцінювання — студент/-ка має обмежене знання про онлайн-інструменти для верифікації контенту і не може самостійно їх підбирати. |
| Аналізувати та оцінювати мотивацію автора контенту та контекст, у якому він представлений | Практичні заняття — індивідуальні та групові із аналізом текстів з акцентом на мотивацію автора та контекст Рольові ігри, де студенти грають роль автора контенту, отримують різні завдання від «замовника», а потім аналізують створений контент Аналіз фактчекінгових матеріалів: які наративи просуваються обраними фейками, як контекст впливає на сприйняття інформації й допомагає спотворити реальну суть. | Максимальний рівень оцінювання — студент/-ка демонструє глибоке розуміння мотивації авторів контенту, вміє ідентифікувати різні типи мотивів (економічні, соціальні, політичні) та їх вплив на зміст. Середній рівень оцінювання — студент/-ка має базові знання про мотивацію авторів контенту і може ідентифікувати деякі з них, але не завжди точно. Низький рівень оцінювання — студент/-ка має обмежене розуміння мотивації авторів контенту і не може їх ідентифікувати без допомоги. |
Приклад практичної роботи зі студентами в аудиторії
Вправа «Фактчекери» (можлива для впровадження у дисципліну з історії української журналістики).
Хід виконання:
- Студентів розбиваємо на групи по 4-5 осіб.
- Кожна команда отримує завдання — цитати із журналістських матеріалів Івана Франка, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова чи інших авторів без вказування авторства і назви статті. Команда має перевірити цитати на достовірність, встановити авторство, назву статті та рік, коли вона була опублікована. Додатково команди можуть проаналізувати якість джерел в інтернеті, які зустрічатимуть під час пошуку.
- Презентація робіт. Кожна група розказує, яким чином вони перевіряли інформацію, які інструменти використовували для пошуку.
- Після презентації можлива загальна дискусія на тему, як важливо вміти шукати інформацію будь-якого типу, чи достатньо в інтернеті джерел, щоб знаходити такий український контент, чи можуть серед цього контенту бути підроблені цитати і чи треба довіряти усьому, що видає Google на пошуковий запит.
Література та джерела
- Розділ «Як перевірити інформацію в інтернеті: базові правила та інструменти» з онлайн-курсу «Як протистояти когнітивним впливам»: https://e-courses.jta.com.ua/lessons/yak-pereviryty-informatsiiu-v-interneti-bazovi-pravyla-ta-instrumenty-olena-churanova/
- Онлайн-курс «Медіаграмотність: як не піддаватися маніпуляціям?»: https://prometheus.org.ua/prometheus-free/resisting-media-manipulation/
- Перелік онлайн-інструментів для боротьби з дезінформацією: https://www.rand.org/research/projects/truth-decay/fighting-disinformation/search.html
- Information disorder: Toward an interdisciplinary framework for research and policy making (2017): https://edoc.coe.int/en/media/7495-information-disorder-toward-an-interdisciplinary-framework-for-research-and-policy-making.html
- Journalism, ‘fake news’ & disinformation: https://en.unesco.org/sites/default/files/journalism_fake_news_disinformation_print_friendly_0.pdf
- Перелік пошукових операторів Google та як їх використовувати: https://ahrefs.com/blog/google-advanced-search-operators/
- Інструмент для аналізу вебсайтів: https://digger.tools/
- Посібник з OSINT від Columbia Journalism Review: https://www.cjr.org/tow_center_reports/guide-to-osint-and-hostile-communities.php?fbclid=IwAR30WFoaPgoJOCHuLLGY-_nycTmLDMD5s-W_9h5GDkx9BQy5Y07Oi8WHW3E#four
- Інструмент з верифікації діпфейків: https://zinc.cse.buffalo.edu/
- Інструмент з верифікації контенту, створеного ШІ: https://www.aiornot.com/
- Аналітика щодо Telegram-каналів: https://uk.tgstat.com/
Етичні правила роботи з Темою
Використовуючи ШІ для перевірки інформації, важливо знати, як працюють алгоритми і яким чином вони приймають рішення. Це допомагає уникнути ситуацій, коли результати можуть бути упередженими та недостовірними. Також важливо убезпечити особисті дані при використанні онлайн-інструментів та ШІ. Не допускайте збору або обробки даних без належної згоди користувачів.
Методичні рекомендації розроблені в межах проєкту «Інтеграція компонентів медіаграмотності та протидії дезінформації в освітні журналістські програми», який реалізує ГО «Український інститут медіа та комунікації». Проєкт здійснюється за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та за фінансування уряду Японії. Думки, висловлені в матеріалі, не обов’язково відображають позицію ПРООН або інших агенцій ООН та уряду Японії.