Чим відрізняються стратегічні комунікації та публічна дипломатія від пропаганди, а також про історію цього явища та наслідки можна дізнатися з методичних рекомендації для викладачів факультетів та кафедр журналістики.
Український інститут медіа та комунікації розробив серію методичних рекомендацій з інтеграції тем медіаграмотності та протидії дезінформації в освітні програми з журналістики. Рекомендації стосуються не лише практичних дисциплін з журналістики, але й ширшого переліку дисциплін.
Цю Тему розробив Роман Горбик, викладач Цюрихського університету (Швейцарія).
Анотація
Дослідники та експерти визначають дезінформацію як одну з головних загроз у сучасному світі. Однак як із наукового, так і з практичного погляду доречніше говорити про дезінформацію як один із інструментів небажаних інформаційних впливів, адже з метою завдати шкоди може бути використана не тільки брехлива чи оманлива комунікація (дезінформація), а й правдива. Увесь спектр інформаційних впливів охоплює поняття пропаганди. Хоча вона має давні корені, пропаганду як явище масової комунікації систематично практикують та вивчають уже приблизно століття, починаючи з Першої світової війни. Можна визначити декілька періодів із посиленим використанням і вивченням руйнівних інформаційних впливів («моментів пропаганди»), зумовлених широкомасштабними суспільними й технологічними перетвореннями та міжнародними конфліктами:
- приблизно з 1910-х до 1940-х,
- з 2000-х років до сьогодні.
Історично пропаганда розглядалася широко, але поступово від неї були відокремлені нові галузі, такі як зв’язки з громадськістю, публічна дипломатія, стратегічні комунікації та ІПСО. Визначення пропаганди є непростим завданням. Чітко виділяються два різні підходи: російсько-китайський, за яким пропаганда є нейтральною діяльністю з масового переконання, і західний, в межах якого пропаганду розуміють саме як маніпулятивний та руйнівний вплив.
У західній науковій традиції пропаганда з її лінійним одностороннім впливом протиставляється більш діалогічним, демократичним підходам до переконання, які базуються на фактах та культивуванні двосторонніх відносин (зв’язки з громадськістю та публічна дипломатія).
Російська пропаганда — це історичне продовження радянських і ще давніших московських традицій політичної війни та нагляду. У радянські часи вона поєднувала ідейні елементи марксизму-ленінізму з прагматичною метою посилення влади Кремля, що зробило її еклектичною і всеїдною. З 1960-х років ця модель була переосмислена як поєднання:
- «пасивних заходів» (збору інформації про ціль впливу);
- «активних заходів» (власне застосування інформації для впливу).
«Активні заходи» застосовуються через комбінацію відкритого каналу (офіційна «біла» пропаганда) та закритого каналу (нелегальні засоби впливу, оманливо незалежні «підставні» організації та ЗМІ, агенти впливу тощо). В обох випадках техніки пропаганди передбачають низку маніпулятивних та деструктивних методів: підробки, імітації «зливів», дезінформацію, «відмивання джерел», «підказані висновки» тощо. Метою є досягнення «рефлексивного управління» — керування поведінкою цілі через подачу дієвих для неї подразників. Ці риси зберігаються в російській пропаганді і сьогодні. Відмінним є хіба що інтеграція досвіду Заходу (імітація публічної дипломатії) та нова медіаекосистема, де соцмережі створюють можливості для комп’ютеризованої пропаганди, мереж тролів і ботів, штучного інтелекту. Зіштовхуються пропагандисти і з новими труднощами, такими як перевантаження інформацією, що спонукає до зниження якості підробок та інших інтервенцій. Загалом російська пропаганда сьогодні є прямим продовженням, адаптацією, розвитком і поліпшенням радянської пропагандистської моделі.
Базові поняття Теми
Пропаганда — організована, централізована система неавтентичних комунікативних інтервенцій з метою впливу на цільові групи за допомогою когнітивних та емоційних спрощень.
Активні заходи — радянський та російський підхід до інформаційного впливу, який передбачає активне застосування інформації (як правдивої, так і неправдивої) для реалізації своїх інтересів, на відміну від пасивних заходів — збору інформації для моделювання цілі впливу.
Рефлексивне управління — модель радянського та російського інформаційного впливу, яка полягає в провокуванні цілі на певну поведінку через просування їй викривленої й адаптованої під її когнітивні та поведінкові особливості інформації про власні завдання, інтереси та спроможності.
Дезінформація — неправдива інформація, що свідомо поширюється з наміром завдати шкоди (Ireton & Posetti 2018).
Стратегічна комунікація — це практика навмисної та цілеспрямованої комунікації, що її комунікаційний агент здійснює в публічній сфері від імені комунікаційного суб’єкта для досягнення поставлених цілей (Sriramesh et al. 2013: 74).
Зв’язки з громадськістю (PR) — організаційна комунікація, спрямована на розвиток відносин організації з громадськістю на основі врахування інтересів усіх сторін.
Публічна дипломатія — встановлення та підтримка зв’язків з іноземними аудиторіями в інтересах певної держави.
Інформаційно-психологічні операції/психологічна війна (ІПСО) — дезінтеграція ворожих сил некінетичними заходами (Kania 2021: 44).
Перелік компетентностей, які формуються у результаті роботи з темою
Пройшовши цю тему, студенти навчаться:
Розрізняти основні форми та поняття стратегічної комунікації та застосовувати їх, зокрема, відмінності недоброчесних методів інформаційного впливу (пропаганди) від прийнятних у сучасному суспільстві (публічна дипломатія та зв’язки з громадськістю);
знати та застосовувати відомості з історії пропаганди та російських методів впливу;
на основі активного застосування знань та аналітичних навичок компетентно брати участь у публічній та фаховій дискусії про інформаційні впливи й дезінформацію;
ідентифікувати дезінформацію та маніпулятивний контент, а також приклади застосування «активних заходів» та «рефлексивного управління» як специфічно російських методів інформаційного впливу;
ідентифікувати деструктивний вплив дезінформації та маніпулятивної інформації та захищатися від нього;
аналізувати та оцінювати мотивацію автора контенту та контекст, у якому він представлений;
аналізувати повідомлення та оцінювати достовірність і неупередженість контенту;
розуміти способи маніпулювання емоціями та вміти їм протидіяти.
Перелік предметів, в які може бути інтегрована Тема
- Стратегічна комунікація
- Реклама та зв’язки з громадськістю
- Маркетинг
- Теорія та історія соціальних комунікацій
- Теорія та історія журналістики
- Журналістський фах
- Теорія та історія пропаганди
- Інформаційна безпека
- Медіаграмотність
- Соціологія (також Соціологія ЗМІ)
- Політична комунікація
- Політологія
- Політика і медіа
Обсяг навчального навантаження
Орієнтовна кількість годин, потрібна для вивчення Теми: 16 годин, з них:
- 8 аудиторних (3 лекційно-семінарські заняття у форматі лекція + модерована дискусія та розбір кейсів та 1 суто практичне заняття з поглибленим самостійним аналізом кейсів у групах та з презентаціями);
- 8 на самостійне опрацювання літератури. Наприкінці за можливості провести контроль у вигляді письмової самостійної підсумкової роботи з опрацюванням літератури, матеріалу лекцій та кейсів.
Методи викладання та оцінювання
| Компетентності | Методи викладання | Методи оцінювання |
| Розуміти та застосовувати основні форми та поняття стратегічної комунікації | Опрацювання літератури Лекційний виклад Дискусія Аналіз кейсів | Робота під час семінару Підсумкова робота |
| Знати та застосовувати відомості з історії пропаганди та російських методів впливу | Опрацювання літератури Лекційний виклад Дискусія Аналіз кейсів | Робота під час семінару Підсумкова робота |
| На основі активного застосування знань та аналітичних навичок, компетентно брати участь у публічній та фаховій дискусії про інформаційні впливи та дезінформацію | Опрацювання літератури Лекційний виклад Дискусія Аналіз кейсів | Робота під час семінару Підсумкова робота |
| Ідентифікувати дезінформацію та маніпулятивний контент, а також «активні заходи» та «рефлексивне управління» | Аналіз кейсів Групова робота з підготовкою презентацій | Групова презентація (зарах/незарах, детальний фідбек викладача та колективне обговорення) |
| Ідентифікувати деструктивний вплив дезінформації та маніпулятивної інформації та захищатися від нього | Аналіз кейсів Групова робота з підготовкою презентацій Підсумкова робота | Групова презентація (зарах/незарах, детальний фідбек викладача та колективне обговорення) Підсумкова робота |
| Аналізувати та оцінювати мотивацію автора контенту та контекст, у якому він представлений | Аналіз кейсів Групова робота з підготовкою презентацій Підсумкова робота | Групова презентація (зарах/незарах, детальний фідбек викладача та колективне обговорення) Підсумкова робота |
| Аналізувати повідомлення та оцінювати достовірність і неупередженість контенту | Аналіз кейсів Групова робота з підготовкою презентацій Підсумкова робота | Групова презентація (зарах/незарах, детальний фідбек викладача та колективне обговорення) Підсумкова робота |
| Розуміння способів маніпулювання емоціями та вміння їм протидіяти | Аналіз кейсів Групова робота з підготовкою презентацій Підсумкова робота | Групова презентація (зарах/незарах, детальний фідбек викладача та колективне обговорення) Підсумкова робота |
Приклад практичної роботи із студентами в аудиторії
Розбір і протидія російській пропаганді
Час: 45 хвилин (включно з груповою роботою, презентаціями та відгуками викладачів) або 90 хвилин у розширеному варіанті
Мета: студенти критично аналізують реальний приклад російської пропаганди, деконструюють її методи та сформулюють контрстратегію.
Інструкції: повідомте завдання та сформуйте малі групи (3-4 студенти в кожній) — 5 хвилин.
Кожна група отримує (або вибирає на свій розсуд) приклад якогось певного типу російського інформаційного впливу. Пропоновані варіанти: дезінформація та підробки (як-от діпфейки із Зеленським та Залужним; підроблені документи щодо «українського втручання у шведські вибори» з операції Secondary Infektion), активні заходи (наприклад, створення підставних ЗМІ чи організацій; «зливи» на кшталт Вікілікс або справи Сноудена), рефлексивне управління (приміром, російська офіційна комунікація навколо «Орєшніка»).
Конкретні приклади можна взяти в StopFake, EUvsDisinfo, DFRLab, Graphika або інших фактчекерів.
Фаза аналізу (10 хвилин): визначте основне повідомлення та цільову аудиторію. Розкрийте використані техніки пропаганди (приміром, емоційну маніпуляцію, вибіркову правду, хибне ототожнення, «відмивання джерел», «підказаний висновок» тощо). Дослідіть, як і де поширювався цей контент (соцмережі, державне телебачення, Телеграм тощо).
Розробка контрстратегії (10 хвилин): Створіть стисле та ефективне контрповідомлення. Якщо вийде — бажано проактивне, з дією на випередження (контрповідомлення не лише реагує на пропагандистський месидж, але й атакує його основи). Визначте найкращий засіб для відповіді (спростування, інфографіка, коротке відео, мем, тред тощо). Переконайтеся, що контрповідомлення є привабливим, фактичним і дієвим для цільової аудиторії.
Презентація та обґрунтування (загалом 15 хвилин; 3 хвилини на групу). Кожна група стисло представляє свій кейс. Викладач надає швидкий, конструктивний відгук про ефективність їх підходу.
Критерії оцінювання:
- Глибина аналізу: наскільки добре група проаналізувала методи пропаганди?
- Креативність і реалізм: чи є контрстратегія переконливою та реалістичною для сучасного медіаландшафту?
- Стратегічне мислення: чи врахувала група цільову аудиторію, тон і платформу?
Література та джерела
- Baele, S. J. (2020). Introduction—Full-Spectrum Propaganda: Appraising the “IS Moment” in Propaganda History. In: Baele, S. J., Boyd, K. A. & Coan, T. G. (eds). ISIS Propaganda: A Full-Spectrum Extremist Message. Oxford University Press, 1-19.
- Bjola, C. (2019). Propaganda as Reflexive Control: The Digital Dimension. In: Bjola, C. & Pamment, J. (eds). Countering Online Propaganda and Extremism: The Dark Side of Digital Diplomacy. London & New York: Routledge, 13-27.
- Bolin, G., & Kunelius, R. The Return of Propaganda: Historical Legacies and Contemporary Conceptualisations. Nordic Journal of Media Studies, 5(1), 1-16. https://doi.org/10.2478/njms-2023-0001
- Fedchenko, Y. (2016). Kremlin Propaganda: Soviet Active Measures by Other Means. Sõjateadlane: The Estonian Journal of Military Studies, (2), 141-170. https://kvit.ukma.edu.ua/wp-content/uploads/2017/10/8.-Kremlin-Propaganda.pdf
- Haigh, M., Haigh, T., & Matychak, T. (2019). Information Literacy vs. Fake News: The Case of Ukraine. Open Information Science, 3(1), 154-165. https://doi.org/10.1515/opis-2019-0011
- Horbyk, R., Prymachenko, Y., & Orlova, D. (2023). The Transformation of Propaganda: The Continuities and Discontinuities of Information Operations, from Soviet to Russian Active Measures. Nordic Journal of Media Studies, 5(1), 68-94. https://doi.org/10.2478/njms-2023-0005
- Hosaka, S. (2022). Repeating History: Soviet Offensive Counterintelligence Active Measures. International Journal of Intelligence and CounterIntelligence, 35(3), 429-458. https://doi.org/10.1080/08850607.2020.1822100
- Ireton, C., & Posetti, J. (2018). Journalism, Fake News and Disinformation: Handbook for Journalism Education and Training. Unesco Publishing. unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000265552_eng
- Paul, C., & Matthews, M. (2016). The Russian “Firehose of Falsehood” Propaganda Model. Rand Corporation, 2(7), 1-10. http://www.jstor.com/stable/resrep02439
- Thomas, T. (2004). Russia’s Reflexive Control Theory and the Military. Journal of Slavic Military Studies, 17(2), 237-256. https://doi.org/10.1080/13518040490450529
- Sriramesh, K., Zerfass, A., & Kim, J. N. (eds.). (2013). Public Relations and Communication Management: Current Trends and Emerging Topics. London-New York: Routledge.
- Кулеба, Д. (2019). Війна за реальність: як перемагати у світі фейків, правд і спільнот. Київ: #книголав.
- Почепцов, Г. (2004). Стратегія як мистецтво і особливий вид аналітики. Політичний менеджмент, №2, сс. 3-27.
- Почепцов, Г. (2012). Від Facebook’y і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації. Київ: Спадщина.
- Почепцов, Г. (2013). Смислові та інформаційні війни. Інформаційне суспільство, №18, сс. 21-27.
Етичні правила роботи з Темою
Важливо наголосити, що пропаганда — це неетична практика, яка ґрунтується на зовнішньому втручанні в органічні процеси суспільної дискусії та застосовує маніпуляції, звичайно ж, без жодної на те згоди цільових груп. Це відрізняє пропаганду (притаманну авторитарним суспільствам) від комунікаційного переконання через більш діалогічні й консенсусні підходи зв’язків з громадськістю, публічної дипломатії та інших форм стратегічної комунікації, прийнятних у демократичних країнах.
Важливо також наголосити, що застосування генеративного ШІ неприйнятне для виконання підсумкового письмового індивідуального завдання з теми. Для перевірки можна застосовувати ZeroGPT або подібний інструмент.
Методичні рекомендації підготовлено в межах проєкту «Інтеграція медіаграмотності в освітні програми з журналістики», що реалізується ГО «Український інститут медіа та комунікації» за підтримки Програми розвитку ООН та за фінансування уряду Японії. Думки, висловлені в матеріалі, не обов’язково відображають позицію ПРООН або інших агенцій ООН та уряду Японії.