Медіаграмотності треба навчати не лише тих, хто працює з інформацією, вважає Нерейда Каррільйо Перез (Nereida Carrillo Pérez).
Нерейда Каррільйо Перез викладає журналістські дисципліни у кількох іспанських вишах, зокрема в Автономному університеті Барселони (UAB) та Відкритому університеті Каталонії (UOC). Ще вона керує проєктом Learn to Check, який з 2018 року просуває медіаграмотність і критичне мислення в Іспанії: проводить просвітницькі заходи для різних аудиторій, надає інструменти для перевірки інформації. В інтерв’ю JTA Нерейда розповідає, наскільки медіаграмотність інтегрована в іспанську освіту.
Як влаштоване медіасередовище в Іспанії? І як це впливає на розвиток медіаграмотності в країні?
Іспанія — дуже багатогранна країна. Складається із 17 автономних областей та двох автономних міст — Сеути та Мелільї (обидва розташовані на африканському континенті — ред.). Більшість областей має власних суспільних мовників, наприклад, у Каталонії, Галісії, Валенсії функціонує громадське телебачення. Є й загальнонаціональні медіа: державні, суспільні та приватні. Ландшафт нашої преси теж різноманітний: є як ліві, так і праві видання. Іноді деякі [регіональні] уряди намагаються впливати на медіа. Але в цілому у нас плюралізм.
Іспанські журналісти об’єднуються в асоціації, які працюють з темою медіаграмотності у тому числі. Наприклад, Асоціація журналістів Каталонії (El Col·legi de Periodistes de Catalunya) проводить семінари з медіаосвіти в середніх школах регіону (цей проєкт асоціація впроваджує понад десять років, з 2023-го — спільно з Представництвом Єврокомісії у Барселоні, що дозволило охопити більшу кількість учнів — ред.). Кілька років тому асоціація працювала над тим, аби підвищити обізнаність аудиторії у журналістській роботі та новинах. Протягом останніх чотирьох років організація включає у свої проєкти теми дезінформації та цифрової верифікації.
В Іспанії [на експертному рівні] розуміють важливість медіаграмотності. Деякі регіональні мовники, наприклад, Каталонське телебачення, працюють разом із європейськими фондами над програмою цифрової підготовки вчителів SX3 Academy. Я з командою роблю медіаосвітній проєкт Learn to Check. Деякі урядові організації, як-от Національний інститут кібербезпеки (INCIBE), теж працюють у цьому напрямку. Кожен щось робить на своєму рівні, але бракує систематичності, довготривалості та комплексності у цій роботі.
Також, на мою думку, медіаграмотність важлива для різних аудиторій (дітей, молоді, людей старшого віку) з різних локацій (міст, сіл, віддалених куточків країни), відповідно й проєкти мають охоплювати всіх. Зараз це поки не так. Чомусь побутує уявлення, що медіаграмотність важлива саме для молодого покоління.
Яке місце медіаграмотність посідає в іспанській освіті?
Медіаграмотність вписана як частина цифрової та громадянської компетентностей у базову середню освіту. Відповідні зміни були внесені до закону про освіту у 2020 році (до цього йшли довго). Медіаграмотність мають вбудувати в кілька предметів або в кілька матеріалів навчальної програми. Але в тому-то й проблема, що коли вона [медіаграмотність] скрізь, то конкретно і чітко її немає ніде.
У наших вчителів недостатня підготовка з медіаграмотності. Їм бракує часу та ресурсів. Деякі вчителі докладають зусиль і включають медіаграмотність, дезінформацію та цифрову перевірку в навчальну програму, але сьогодні це не систематично, не для всіх і не скрізь. Це залежить від певних напрямків або шкіл і вишів, які працюють над цим.
Чи є в університетах Іспанії курси з медіаграмотності?
Залежно від спеціальності. Наприклад, у майбутніх журналістів такий курс є, але він факультативний. У деяких університетах навчають радше базових речей з медіаграмотності й не заглиблюються, наприклад, у теми соціальних мереж і дезінформації.
Є університети, які пропонують у своїй навчальній програмі вивчення медіаграмотності, штучного інтелекту, кібербезпеки абощо. Ці предмети читають викладачі, які проходять для цього спеціальну підготовку як у вишах, так і за межами академічного середовища. Наприклад, ми у нашому проєкті Learn to Check проводимо курси для викладачів. В останній набір потрапили 47 людей, а охочих було понад 300.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, про роботу проєкту Learn to Check.
Загалом наша команда проводить курси для студентів, вчителів, журналістів, працівників бібліотек, людей старшого віку. сімей. З часу заснування наше навчання пройшли понад 17 тисяч людей в Іспанії.
Ми співпрацюємо з асоціаціями, адміністраціями, Єврокомісією, Європарламентом, іспанським урядом тощо. Наприклад, для Федерації сімейних асоціацій, що у Каталонії, ми час від часу проводимо семінари, конференції, практичні тренінги, аби навчити і маленьких, і дорослих учасників користуватися інтернетом відповідально.
До речі, зараз разом із Єврокомісією та урядом Барселони робимо міжпоколіннєвий проєкт «Що я знаю про Європу. А що знаєш ти?» / What I know from Europe. What do you know?. Ми вчимо молодь навчати людей старшого віку. А потім пропонуємо обом групам завдання, які стосуються тем дезінформації та пропаганди. Виходить дуже цікава комунікація: молодь навчає старше покоління користуватися цифровими інструментами, а те натомість ділиться життєвим досвідом [та знаннями про Європу]. От, до прикладу, було завдання з розпізнаванням фото різних європейських міст. Молоді люди користувалися Google Lens, а старші згадували історичні події. Наприклад, розглядаючи фото Берлінської стіни, люди старшого віку говорили про те, як складно Німеччині було вибороти демократію та чому потрібно стояти на сторожі цих цінностей. Ми проводили цей проєкт у 15 містах Іспанії. Хотіли б охопити більше, бо вважаємо цю ініціативу важливою і цікавою.
У Каталонії є Федерація сімейних асоціацій, для якої ми час від часу робимо тренінги. Це воркшопи для сімей, де ми вчимо усіх (від маленьких до дорослих) користуватися інтернетом відповідально. Проводимо для них навчальні семінари, конференції, практичні тренінги.
Ще ми постійно займаємося дослідженнями. Одне із них підштовхнуло мене написати книгу про медіаграмотність простими словами — «Fake Over» (увійшла до міжнародного каталогу найкращих книг для дітей та юнацтва White Ravens 2023, в Україні праця Нерейди видана під назвою «Обережно: фейк» — ред.). У книзі, де викладено серйозну інформацію, є ілюстрації, ігри, комічні історії. І, звісно, не обійшлося без важливих теоретичних та практичних речей. Я задумувала, щоб ця книжка була цікава і для дітей, і для професійних журналістів. Мені потім читачі казали, що ця книжка вчить ідентифікувати дезінформацію, а також пояснює, що це явище — наша спільна проблема, з якою ми маємо боротися разом: обговорювати, з’ясовувати, ділитися досвідом. Знаю, що деякі вчителі використовують цю книжку у роботі.
Загалом на які аудиторії в Іспанії розраховані події, які стосуються медіаграмотності, фактчекінгу, дезінформації?
Деякі саміти й конференції відкриті для усіх охочих, а деякі орієнтовані на вузьких професіоналів, наприклад, вчителів, журналістів. Зазвичай на заходах, присвячених медіаграмотності, не велелюдно, на жаль. Часто їх відвідують люди, дотичні до цієї теми. Хотілося б, щоб більше людей розуміли, що це важлива тема, особливо в епоху штучного інтелекту.
Чи впроваджують іспанські університети документи, які регулюють використання ШІ студентами?
Деякі університети дають поради [щодо використання ШІ], та ті досить розмиті, аби приймати їх за правила. Для дослідників є певні документи, які регулюють застосування ШІ, наприклад, у наукових роботах. Але все-таки надто строгих обмежень там не передбачено.
Студенти в університетах застосовують ШІ досить часто, інколи не дуже добросовісно. Тому деякі виші пропонують навчальні курси з етичного використання ШІ. Вони не обов’язкові, їх немає в навчальних програмах. Але, як на мене, вони дуже потрібні.
За Вашими спостереженнями та спостереженнями ваших колег, які аспекти медіаграмотності студенти у вашій країні опановують найкраще, а що їм дається найважче?
Нинішнім студентам добре вдається створювати аудіовізуальні продукти: відео, подкасти, фото. Водночас їм важче дається сортування джерел інформації, письмо, перевірка фактів. Тому, вважаю, маємо більше працювати зі студентами в контексті медіаграмотності. І починати треба з викладачів: давати їм більше можливостей для навчання та підвищення кваліфікації.
Впевнена, зараз перевіряти інформацію треба вчити усіх, а не лише людей, дотичних до медіасфери. Тепер, коли інформації дуже багато і кожен має до неї доступ (а не лише журналісти, як це було в доінтернетні часи), кожен має вміти її споживати. Саме ці зміни підштовхнули нас створити Learn to check. Спершу ми взялися вчити молоде покоління, потім розширили аудиторію. У нашого проєкту два напрямки: перший — навчати людей, другий — спонукати тих, кого ми вже навчили, вчити інших. Ділитися знаннями та робити щось хороше для місця, де ти живеш, — так ми маємо чинити, я вважаю. У Барселоні ми працювали з 40 бібліотеками, які своєю чергою провели тренінги для понад 700 людей. Тож вплив досить непоганий. Пишаюся.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Інтеграція медіаграмотності в освітні програми з журналістики», що реалізується ГО «Український інститут медіа та комунікації» за підтримки Програми розвитку ООН та за фінансування уряду Японії. Думки висловлені в інтерв’ю не обов’язково відображають позицію ПРООН або інших агенцій ООН та уряду Японії.
Фото надані Нерейдою Каррільйо