Медійники та представники Нацради обговорили, чому одного фактчекінгу замало, з якими викликами стикаються медіа під час протидії дезінформації та які теми потребують більшого висвітлення.
3 липня у Києві пройшов круглий стіл «Роль медіа в протидії дезінформації в умовах війни: між безпекою та свободою. Як посилити ефективність». Захід організували ГО «Український інститут медіа та комунікації» спільно з Національною Радою з питань телебачення та радіомовлення за підтримки Американської асоціації юристів Ініціативи з верховенства права (ABA ROLI в Україні).
Під час заходу виконавча директорка УІМК Діана Дуцик презентувала звіт «Картування медіапроєктів з протидії дезінформації», для якого було проаналізовано продукти 63 загальнонаціональних та 57 регіональних медіа. Аналітичну записку буде опубліковано незабаром.
Також відбулася серія дискусій щодо ролі українських медіа в протидії російській дезінформації та розподілу відповідальності між різними стейкхолдерами у цій сфері. У дискусіях взяли участь медійники, представники громадського сектору, державних органів влади, зокрема Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, міністерства та відомств.
Пропонуємо ознайомитися із тезами двох перших дискусій.
Важливо вивчати аудиторію
Аби проєкти з протидії дезінформації були вдалими, медіа потрібно добре знати та розуміти свою аудиторію, вважає радниця голови правління Суспільного мовлення Ангеліна Карякіна: «Ближче до повномасштабного вторгнення частина медійників почала цікавитися, а що ж думає їхня аудиторія, вивчати її та взаємодіяти з нею. Це відкривало несподівані речі. Наприклад, ми у нашій Лабораторії журналістики суспільного інтересу у 2021-му проводили дослідження, як розповідати про Covid-19 та вакцинацію так, щоб це викликало довіру. Оскільки у телеграм-каналах активно поширювалося, що вакцинація — це нібито чіпування, ми вважали, що людям потрібно роз’яснювати, чому це не так. Однак насправді їм бракувало елементарної наукової інформації про те, як працює вакцинація. Ми, медійники, розповідаючи про те, що вважається маячнею — і часто є російським вкидом — ображаємо цим аудиторію».
За словами Ангеліни, Суспільне різними способами вивчає свою аудиторію: через телефонні опитування, які проводить служба опитування мовника, зустрічі з глядачами в редакції та в Zoom, опитування у соцмережах. Також під час розбудови своєї гіперлокальної мережі та відбору кореспондентів для неї команда Суспільного відвідала низку містечок та сіл, отримавши змогу вживу зустрітися з людьми.
Головна редакторка «Громадського радіо» Вікторія Єрмолаєва переконана, що потрібно вивчати аудиторію, аби знаходити нові фокуси у створенні контенту, адже проєктів з протидії дезінформації в медіа чимало. Для цього у «Громадському радіо» аналізують портрет читачів та глядачів за допомогою онлайн-інструментів та прислухаються до зауважень, які їм надсилають у вайбері слухачі етерів. Також команда щотижня готує для Вікторії та інших редакторок звіт про тенденції. «У нас з Texty.org.ua та StopFake є подкаст про російську дезінформацію “По факту”, який виходить двічі на тиждень. У якийсь момент ми зрозуміли, що охоплення проєкту в соцмережах стали падати. Ми почали досліджувати, чому так сталося. Як виявилося, людям вже не цікаво, які фейки розповсюджувала Росія, адже цього було багато в медіа, зокрема на «Громадському радіо» з 2014-го. Зараз в нашої аудиторії вже інші запити: їй хочеться знати, як конкретний російський вкид вплинув на її життя, на те, що кажуть політики. Тому ми змінили фокус. Також ми виявили, що нашим слухачам цікаво дізнаватися, шо з того, що вони знають про минуле, є продуктом російської пропаганди. Це важливо пояснювати на конкретних прикладах, бо на цьому Росія будує нові наративи та повторює старі», — розповіла Вікторія.
Що робити з платформами, якщо вони допомагають просувати російську дезінформацію
Команда Texty.org.ua з 2018-го досліджує російську дезінформацію й відтоді ж використовує для цього алгоритми машинного навчання, оскільки обсяги цих даних величезні, каже аналітикиня медіа Юлія Дукач. «До повномасштабного вторгнення ми щотижня готували моніторинги російської дезінформації, порівнюючи контент на українських та російських сайтах. Ми підсвічували, хто в Україні тоді поширював російські наративи. З 2022-го українське медіасередовище певною мірою очистилося, хоча якщо точніше, то це навіть почалося у 2021-му, коли закрили канали Медведчука. Ми також побачили, що в українців виробилося неприйняття до відвертих російських наративів на кшталт про “братерство народів”, — розповіла Юлія. — Після 24 лютого 2022-го ми почали досліджувати контент російських сайтів, бо стало зрозуміло, що російські мейнстрімні медіа швидко взяли на озброєння ті вислови, які раніше могли собі дозволити лише маргінальні сайти. Зараз РИА Новости видає, напевно, більше хейтспічу, ніж Украина.ру».
За словами Юлії, віднедавна їхня команда взялася вивчати, як онлайн-платформи, зокрема YouTube, через свої недосконалі алгоритми модерації та рекомендацій допомагають просувати російську дезінформацію. «За допомогою волонтерів ми вивчали алгоритм рекомендацій в українському сегменті YouTube. Виявилося, у рекомендації досі потрапляють відео, які YouTube, відповідно до своїх політик, мав би давно забанити, наприклад, ролик про лікування содою раку. Я вже мовчу про російські вкиди, пропаганду імперіалізму, замасковану під документальні фільми», — сказала Юлія.
Однак вона відзначила, що є приємні зміни. «Навесні 2024-го TikTok після того, як його заборонили в деяких країнах, почав обмежувати поширення відео від російських пропагандистських ресурсів, націлених на іноземну аудиторію. Однак це крапля в морі. Адже Росія часто діє непрямо, наприклад, через блогерів, ботів», — додала Юлія. На її думку, аби змусити бігтек платформи рішучіше протидіяти російській дезінформації, потрібна кооперація між медійними організаціями та державою, оскільки однією аналітикою важко добитися вагомих результатів.
А от з телеграму краще йти — таке рішення ухвалили у «Громадському радіо», про що повідомили публічно і закликали аудиторію підписуватися на сторінки медіа в інших соцмережах. Як визнала Вікторія Єрмолаєва, такий крок команді дався непросто: «Медійники мене зрозуміють: багато ресурсів було закладено, щоб цей канал створити, вести, просувати. Але проблеми телеграму з безпекою переважили. У наших ефірах експерти кажуть, що телеграм — зло, джерело дезінформації. Дивно після цього давати в етері ролик, в якому ми закликаємо підписатися на наш телеграм-канал».
На які аспекти протидії дезінформації варто звернути увагу
Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», розповіла, як Росія запускає дезінформаційні кампанії проти українських журналісток, та навела дані із тематичного дослідження, яке провела у 2023-му спільно із завкафедри стратегічних комунікацій та прикладної лінгвістики Національної академії Служби Безпеки України Ларисою Компанцевою. «У медіа поширювали наративи проти журналісток, щоб змусити їх замовкнути. Це недарма, адже, як свідчать результати дослідження «Гендерний профіль українських медіа», яке ми робили разом з Нацрадою, зараз у медіасфері жінок більше, ніж чоловіків. Річ і в мобілізації, і у відтоку рекламного ринку, через що гонорари стали менші. Часто гендерну дезінформацію супроводжують інші види онлайн-насильства: доксинг, публікація інформації про дітей журналістки», — сказала Ліза.
За її словами, часто журналістки необізнані з проблемою гендерної дезінформації: «Медійниці думають, що на тлі війни такі погрози не варто сприймати серйозно, або не хочуть повідомляти про проблему, аби їх не вважали слабкими. Однак від цього страждає психічне здоров’я. На жаль, в Україні гендерній дезінформації приділяється замало уваги. Не вистачає спільної роботи на рівні держави, громадських організацій та медіа».
Ангеліна Карякіна зауважила, що варто обговорити у медіаспільноті, як брати перші інтерв’ю у людей, звільнених з російського полону: «За моїми спостереженнями, ці інтерв’ю давалися людям складно, і потім вони шкодували, про що вони говорили. Також проблема в тому, що ці інтерв’ю використовувалися проти тих, хто ще в полоні».
Максим Онопрієнко, член Національної Ради України з питань ТБ та РМ, та Андрій Ковальов, речник Генерального штабу Збройних сил України, додали, що важливо звернути увагу не лише на медіаграмотність аудиторії, а й самих медіа. «Є низка кейсів, коли в гонитві за трафіком наші медіа не перевіряють джерела та факти. Тож потрібно звернути увагу і на відповідальність та репутацію самих медіа», — сказав Максим Онопрієнко.
Виклики для регіональних медіа
Сумське медіа «Цукр» спеціалізується на лайфстайлі, однак від початку повномасштабного вторгнення команда взялася створювати матеріали, присвячені боротьбі з дезінформацією. За словами головного редактора медіа Олексія Тучі, найголовніший виклик у боротьбі з дезінформацією — її обсяги. «Останні місяці наш інформаційний простір атакують фейки про можливий наступ, заходи ДРГ, окупацію якихось сіл. Поширюється це швидко, адже російські наративи тиснуть на емоції людей. Ми намагаємося роз’яснювати, закликаємо людей вмикати холодний розум, а це потребує зусиль, тож не завжди знаходить відгук», — сказав Олексій.
Тимчасом Чернігівщина, яка сусідить з Росією та Білоруссю, стикається з подвійною інформаційною агресією: у селах, які розташовані на кордоні, можуть транслюватися деякі російські та білоруські канали, зауважила представниця Національної ради у Чернігові та Чернігівській області Ірина Сенченко. «Регулятор спільно з іншими організаціями запустив державний мультиплекс, аби у людей було наше мовлення. Однак результати прикордонного моніторингу свідчать, що за умови вибору тамтешні люди обирають не український контент. Щоправда, йдеться про маленький відсоток людей, бо на прикордонні загалом мало мешканців».
Головна редакторка харківської медіагрупи «Накипіло» Олена Лептуга відзначила, що на початок повномасштабного вторгнення у харків’ян сформувався імунітет до російської пропаганди. «Якщо у 2014-му російським пропагандистам вдавалося навіювати, що люди, які приїхали на автобусах з бєлгородськими номерами та шукали в Харкові “площу Леніна”, — місцеві, то у 2022-му в наратив “Харків чекає з квітами” — вже не вірили. Однак російська дезінформація трансформується. Пропагандисти зараз мімікрують свій контент під український: з’являються псевдопатріотичні телеграм-канали та фейсбук-сторінки, які сіють шкідливі наративи про ТЦК, про Київ, який начебто вирішив віддати Вовчанськ, про українських військових, які нібито спеціально ховаються в школах».
Також, за словами Олени, ще один виклик протидії дезінформації — псевдоексперти-блогери, які, попередньо сформувавши довіру аудиторії до себе, тепер зловживають цим і беруться пояснювати теми, пов’язані з війною та військовою справою.
Головна редакторка «Радіо На Дотик» Ольга Вакало відзначила, що протидію дезінформації в Запорізькій області сильно ускладнює те, що орієнтовно 70 % її території окуповано. «З 2022-го ми залишилися без можливості передавати свою інформацію на великі відстані, а отже, окуповані території перебувають в інформаційній ізоляції. Кілька разів ворог робив так, щоб перервати VPN. Також окупанти перевіряють телефони місцевих. Правдиву інформацію отримують одиниці. Більшості доступний лише контент ворога. За час повномасштабної війни Росія створила в області кілька медіахабів та вкрала українські частоти. Чим далі, тим менше можливостей для українських медіа надсилати туди свою інформацію. Тому нам конче потрібна можливість відбивати інформаційні атаки», — зазначила Ольга.
Володимир Ляшенко, представник Національної ради в АР Крим, відзначив, що українські медіа, як центральні, так і регіональні, висвітлюють Крим, беручи за основу російський порядок денний: «Над Кримом, який першим стикнувся з російською окупацією, ворог пропрацьовує всі нюанси, які потім переносить на всю Україну. На жаль, у нашому інформаційному просторі це поширюється, з чим потім доводиться запекло боротися. Як це сталося, наприклад, з мемом “вежливые люди”, який потім ще поширився у світовому інформаційному просторі. Або коли українські медіа пишуть про вибухи в Криму, повторюючи риторику росіян, як-от “прилетіло в Сакський район», хоча такого району вже немає понад рік”.
Також, за словами Володимира, росіяни будують пропаганду на важливих постатях для кримськотатарського народу. Наприклад, у 2015-му Росія заснувала в Криму медіацентр, який дає гранти пропагандистським медіа, та назвала на честь кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського. На території Криму діють і українськомовні медіа, які поширюють наративи проти України. Тому в разі чого буде складно звинуватити росіян в утисках української мови на півострові, додав Володимир.
Кіровоградська область — тилова, тому рідше стикається з проросійською дезінформацією, зазначила головна редакторка місцевого медіа «Гречка» Анастасія Дзюбак. Більше доводиться протидіяти шахрайству та дезінформації, яка стосується побуту, медицини й історії. Однак є інші виклики. «Складно дістати достовірну інформацію для спростування дезінформації, оскільки комунікаційні служби органів державної влади не налаштовані співпрацювати. Від нас вимагають писати інформаційний запит там, де це не потрібно. Ми намагаємося ці моменти пропрацьовувати через представника Інституту масової інформації в регіоні, але мені здається, що це потрібно вирішувати на рівні органів місцевої влади» — сказала Анастасія.
Інструкції та рішення
У медіа, які представляли спікери на заході, є різні інструкції, які враховують умови повномасштабної війни. Так, у медіагрупи «Накипіло» є протокол, в якому описано докладно алгоритм дій журналіста під час висвітлення обстрілів. «Колеги з інших медіа дивуються, що мої журналісти працюють у спеку в бронежилетах та в касках. Однак, як показав досвід, це допомагає запобігти серйозним травмам», — сказала Олена Лептуга.
Також «Накипіло» має протокол щодо етичного поводження з героями: там зазначені запитання, які не варто ставити, що робити, якщо герой плаче тощо. У «Гречки» подібного документа немає, однак, за словами Анастасії Дзюбак, усі їхні журналісти, окрім однієї людини, яка нещодавно приєдналася до команди, пройшли навчання з чутливої журналістики. Якщо передбачене інтерв’ю на таку тему, то додатково в редакції все проговорюють.
«Радіо на Дотик» домовилося з двома локальними вишами про брейншторм, в ході якого почнеться робота над протоколом про висвітлення військових, зниклих безвісти, зазначила Ольга Вакало.
За словами Олексія Тучі, у медіа «Цукр» є загальний гайд для журналістів, у якому зібрані настанови по роботі з текстами.
«Громадське радіо» нещодавно оновило деякі свої інструкції після аудиту від «Репортерів без кордонів», зокрема щодо безпеки. Має медіа й внутрішні політики щодо протидії дезінформації, розповіла Вікторія Єрмолаєва.
За словами Ангеліни Карякіної, великий виклик для медіа — розповідати, що відбувається на окупованих територіях, без поширення дезінформації. «Ми бачили, наприклад, як в телеграм-каналах поширюють інформацію про вибухи в Донецьку, однак ми не публікували у себе, якщо не могли незалежно верифікувати її. Це підштовхнуло нас переглядати стандарти нашого інформаційного мовлення і там, де можна, проговорити / прописати з редакторами, що у цих ситуаціях нам потрібна своя мережа місцевих [на окупованих територіях], які б могли верифікувати інформацію про вибухи, відсутність світла/води, наявність російської техніки. Звісно, без розкриття їхніх імен для інших редакторів. Це все можна робити. Це вже роблять редакції, які переїхали та працюють фактично в екзилі», — сказала Ангеліна.
Фото: Дар’я Марусова / Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення