Медійники, які планують перейти на фриланс, стикаються з низкою викликів: «Де шукати замовників?», «Як оцінити вартість свого продукту?», «Як виконати вчасно завдання, якщо поруч немає начальника, а на Netflix новий сезон улюбленого серіалу?» тощо. Райтерка Тетяна Гонченко, яка вже чотири роки на фрилансі й створює контент як для медіа (AIN.UA, LIGA.net, «УП. Життя», «Економічна правда», Hromadske, Vector, EVO.business, Retailers.ua, Читомо), так і для бізнесу, досліджує ці питання у своїй книжці «Фриланс здорової людини».
За словами Тетяни, вона написала книжку, аби насамперед розвінчати деякі міфи про фриланс. По-перше, такий формат роботи не означає повну свободу: все ж потрібна певна самодисципліна, аби заробляти принаймні стільки, як у штаті. По-друге, не варто сприймати фриланс лише як тимчасовий підробіток для жінок в декреті та студентів: насправді цей шлях обирають люди різного віку та сімейного стану, більшість із них має вищу освіту, а дехто й науковий ступінь. Зрештою, перехід на фриланс — це не доленосне рішення, яке унеможливлює повернення до штату, соцпакету й офісних бонусів.
Гонченко Т. Фриланс здорової людини / Тетяна Гонченко. — Х.: Віват, 2023. — 240 с.
Спеціально для книжки авторка провела два десятки інтерв’ю з досвідченими виконавцями та замовниками. Свій досвід та їхні спостереження вона оформила в 11 розділів:
- А чи треба воно вам?
- Як застрибнути в цей потяг?
- Про що треба домовитися «на березі»
- Завтра надійде гонорар 100 %, або Поговорімо про гроші
- Завтра здам текст 100 %: дедлайни, тайм-менеджмент і клята прокрастинація
- Комунікація здорової людини: як взаємодіяти, щоб усім було приємно
- Як розвивати особистий бренд
- Де брати замовників
- Як працювати з біржами
- Дрібниці мають значення
- Чи є життя після фрилансу
Після кожного розділу авторка подає лаконічні висновки.
«Фриланс здорової людини» розрахований насамперед на тих, хто працює з текстами. Про це свідчить і назва п’ятого розділу, і фах підібраних героїв незалежно від сторони, яку вони представляють, — замовника чи виконавця (деякі за свою кар’єру встигли побувати в обох ролях). Серед них — медіатренер Отар Довженко, головна редакторка онлайн-видання «Вікенд» Світлана Максимець, розслідувачка Любов Величко, редактор «Новинарні» Дмитро Лиховій, керівниця відділу нативної реклами АIN.UA Яна Проценко, копірайтерка Віка Смерека та інші. Утім, авторка не дає порад, як писати хороші тексти. Очікується, що читач вже розібрався з цим питанням.
Часом у книжці простежується думка: якісно виконане завдання — це не завжди найголовніша причина, чому замовник вирішує далі співпрацювати з тим чи іншим фрилансером. Наприклад, редактору, який має щодня щось ставити на сайт, у довгостроковій перспективі зручно працювати з автором, який може писати багато та швидко, хоч і не дуже якісно. Щоправда, складну тему такому фахівцю не довірять. Декому цінно, аби з виконавцем була приємна комунікація. До речі, на фрилансі, ймовірно, доведеться більше спілкуватися, аніж у штаті.
Щоб ефективно спланувати свою роботу, варто передусім тверезо оцінити свої сили. Розрахувати навантаження можна знаками, годинами або одиницями тексту. Наприклад, Тетяна на тиждень може писати 4–5 текстів (кожен до 7–10 тисяч знаків). Якщо важливо виміряти, скільки часу йде на той чи інший матеріал, у пригоді стануть трекери, як-от TMetric (безплатне розширення для браузера).
До речі, необов’язково один день присвячувати лише одному тексту: можна, наприклад, три дні писати, а в інші два вносити правки, робити розшифровки, прописувати запитання до інтерв’ю. Аби не губитися у вирі завдань, авторка радить користуватися планувальниками, як-от Trello, та гугл-таблицями.
Найгірше, каже Тетяна, не провалити дедлайн, а зникнути й не відповідати на повідомлення замовника. Якщо бачите, що не вдається здати текст вчасно, попередьте про це. Однак не варто детально розписувати, чому сталася затримка.
Окрім ігнорування повідомлень, замовників дратує, коли виконавці нечітко дотримуються ТЗ, припускаються постійно одних тих самих помилок, запізнюються на зустріч, зневажливо ставляться до власної роботи, вдаються до плагіату, намагаються проштовхнути у матеріал джинсу. Розбіжність у цінностях (наприклад, різне ставлення до фемінітивів) — це теж загроза для подальшої співпраці.
Своїм прикладом авторка показує, наскільки важливо для фрилансера працювати над особистим брендом: він дає роботу у турбулентний час, вищі гонорари та лояльність. Формувати його можна різними способами: писати експертні колонки для ЗМІ, вести професійний блог, створювати та рекламувати своє портфоліо, вчитися чогось новому у своїй сфері та розповідати про це у соцмережах тощо.
Розділ, у якому йдеться про гроші, доносить важливу думку: не завжди є зв’язок між якістю роботи та розміром гонорару. Замовники рідко ініціюють підвищення, тож чекати, доки вони гідно оцінять вашу роботу, доведеться довго. Фрилансер має себе «продавати»: пояснювати, чому його робота вартує стільки-то, та час від часу переглядати ціни на свої послуги. Інколи можна працювати й за невеликі гонорари, але лише тоді, коли робота дає вам щось інше.
Як «Фриланс здорової людини» знадобиться у навчанні та викладанні
Книжка може стати у пригоді викладачам, які читають дисципліни на кшталт «Аналіз медіаринку», «Інформаційно-комунікаційний менеджмент», «Медіамаркетинг». По-перше, за її допомогою лектори можуть пояснити студентам, чому добре написаний текст — це пів роботи, та розповісти про ті речі, які здаються очевидними для професійних медійників, наприклад, про етику, поведінку у соціальних мережах чи оформлення текстів.
По-друге, студенти журфаків мають розуміти, як у наш час медійники можуть будувати кар’єру та які виклики на них чекають (історії героїв чудово це ілюструють). Не кожен зможе у майбутньому здобути ту славу, про яку він мріяв під час вступу. Не кожному вдасться повторити шлях популярних телеведучих чи наблизитися до стилю життя Керрі Бредшоу. Деякі студенти розчаровуються у професії якраз через те, що нереалістично оцінюють свої можливості, та через незнання ситуації на медіаринку. «Фриланс здорової людини» натомість підказує, як студент може себе реалізувати та уникнути помилок інших.