Факультет журналістики Університету Грінченка провів дискусію «Основні законодавчі новели та нормативно правове регулювання роботи медіа під час війни». Експерти Українського інституту медіа і комунікації долучилися до обговорення.
Учасники дискусії насамперед зосередилися на обговоренні Закону України «Про медіа», який набрав чинності 31 березня та викликав чимало суперечок серед медійників, правозахисників та представників органів державної влади. Дискусія відбулася 25 травня в рамках круглого столу «Журналістика воєнного стану: креатив та суспільна відповідальність», який організував факультет журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.
Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк нагадала, що медійна реформа була з однією вимог до України як до кандидата на вступ до ЄС.
«Закон регулює не журналістську діяльність, а медійний простір. Для ЄС важливо, щоб Україна подолала надмірний вплив приватних осіб на суспільну думку та зміцнила роль національного регулятора, робота б якого не залежала ні від дій влади, ні від економічних чинників», — зазначила вона.
Також Ольга перерахувала 5 ознак, які свідчать про європеїзованість Закону «Про медіа»:
- Конвергенція та усунення дискримінації між різними видами медіа. Контентні обмеження тепер стосуються не лише радіо, телебачення та друкованих медіа, а й онлайн-медіа. Разом з тим, останні мають ті ж права, що й традиційні медіа, наприклад на акредитацію.
- Інститут співрегулювання. Медіа разом з регулятором виписуватимуть кодекси, у яких будуть зазначені усі нюанси мовлення.
- Відповідність Директиві ЄС про аудіовізуальні медіапослуги
- Інформаційна безпека. Передбачає інструменти боротьби з російською пропагандою та дезінформацією.
- Цифровізація відносин з учасниками ринку.
Член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та один із розробників закону Олександр Бурмагін зауважив, що імплементація триватиме приблизно півтора року, але й навіть після неї залишаться виклики, зокрема контент, який поширюється у каналах в Telegram та Viber
«Дія закону обмежена вебсайтами [Закон «Про медіа» регулює діяльність суб’єктів у сфері медіа, зокрема телебачення, радіо, вебсайтів, — ред.], він не регулює блогерів та анонімні месенджери. Хіба людина вирішить зареєструвати свою сторінку у фейсбуці чи YouTube-канал як онлайн-медіа. Зате закон передбачає взаємодію регулятора з платформами спільного доступу до інформації, чого раніше не було. Тобто якщо Нацраді надходитимуть скарги на контент тих чи інших сторінок, вона зможе звертатися до адміністрацій платформ й просити їх вжити заходів».
Олександр порадив слухачам звернути увагу на 9-й розділ закону, у якому йдеться про протидію російській інформаційній агресії. За його словами, це новий розділ, який призначений для обмеження медіасервісів окупантів.
«Закон був ще на стадії прийняття, а вже було зрозуміло, що потрібно думати над змінами до нього», — зазначила виконавча директорка Українського інституту медіа і комунікації Діана Дуцик. Річ, за її словами, у низці трансформацій, які відбуваються в медіасфері, зокрема у стрімкому розвитку нових технологій (як от ШІ) та каналів комунікації, а також у тому, що суттєво змінюється медіаландшафт через війну.
«Під час повномасштабної війни поведінка аудиторії змінилася: більшість споживає новини з телеграм-каналів. Традиційні медіа (а до цієї категорії, на мою думку, вже належать і онлайн-медіа) не можуть конкурувати з останніми, бо грають за правилами, які диктує і законодавство, і Кодекс журналістської етики. Анонімні канали не обмежені ні законодавчою, ні етичною рамкою. І в цьому — нерівність. Це впливає як на безпеку країни, так і на безпеку окремих людей. Але навряд чи можливо відразу зарегулювати Telegram. Потрібен системний підхід, можливо, на рівні кооперації з іншими країнами», — зауважила вона.
На думку медіаекспертки, потрібно зважати й на розвиток штучного інтелекту, який поступово у свою роботу інтегрують редакції центральних медіа. Зокрема у найближчому майбутньому постане питання авторського права та достовірності тієї інформації, які продукує ШІ. Утім, у багатьох регіональних медіа ситуація інакша: у них обмаль ресурсів, щоб користуватися новими технологіями та реагувати на світові медіатренди. Відтак центральні та регіональні редакції також перебувають в нерівних умовах.