Шостий епізод присвячено роботі розмовної студії марафону «Єдині новини». Про те, як вдалося структурувати хаос, перевіряти інформацію попри нашестя фейків і зберігати спокій, розповідає телеведучий Вадим Карп’як.
Авторка та ведуча подкасту: Надія Зінченко
Технічна підтримка: Ярослав Бобик
«ЖурфакТИ на війні» — серія подкастів про роботу українських журналістів під час війни.
Про роботу після 24 лютого 2022 року
Це жахливий досвід для життя, але безцінний для професії. На етапі формування марафону все відбувалося досить хаотично. Вадиму Карп’яку доводилося працювати самому в кадрі, поки не з’явилася напарниця – ведуча Яна Брензей. Чіткого робочого графіку не було: міг заступити на зміну то вдень, то вночі. Через порушений баланс праці та відпочинку довелося вперше в житті приймати снодійне. А ще — справлятися з інформаційним хаосом та структурувати його у якусь систему, зокрема шукати джерела, перевіряти їх та відбиватися від низки фейків.
Про те, чи вдалося структурувати хаос в інформаційну систему
Через рік на це запитання можна відповідати відсторонено. Вадим Карп’як вважає, що вдалося структурувати хаос, принаймні він зробив усе, що міг. Глядачі досі згадують перші дні ефірів і дякують Вадимові за те, що він тримався спокійніше, аніж деякі його колеги. Це мало значення, адже камера примножує емоції: глядачі переживають все, що й ведучий — чи то панічні нотки, чи то стриманий оптимізм у випадку Вадима.
Жодних цифр, на які могло покладатися телебачення у своїх рейтингах, на початку марафону не було. Тоді все працювало на довірі й інтуїції. Проте старалися максимально — наскільки це було можливо — перевіряти інформацію. Не гнатися за оперативністю на шкоду правдивості — золоте правило журналістики. Наскільки важливо його дотримуватися, показує скандал довкола громадянства екс-очільника департаменту військово-технічної політики Олександра Лієва та видання «Українська правда».
Про ресурс для спокою у кадрі
Від 24 лютого до початку червня всі ночували на роботі.
Вадим залишався спокійним, бо, по-перше, вмів розмежовувати особисте та робоче. По-друге, його родина перебувала в безпеці. По-третє, він загалом переконаний, що варто все сприймати стійко. Можливо, дається взнаки досвід ведучого політичного ток-шоу, де треба зберігати нейтральність та не підігрувати гостям. Останнє стало в пригоді під час марафону.
Про готовність переходу провідних каналів на телемарафон
Навряд якийсь канал міг бути готовим до того, що сталося 24 лютого. Попри те, що ICTV та СТБ не є суто інформаційними каналами, вони оперативно долучилися до марафону у перші години великої війни. Їм раптово всім ньюзрумом довелося стати колективним воєнкором, вчитися розрізняти типи зброї та висвітлювати війну.
Про курйози з гостями в студії
Курйозів вистачає: хтось не включився, обірвався зв’язок, гість не зміг приїхати тощо. Завдання телевізійника якраз у тому, щоб їх у прямому ефірі не було видно. Тоді йому у пригоді стають заздалегідь записані інтерв’ю спікерів. Крім того, завжди напоготові блоки анонсів, якими можна потягнути час. Зрештою, ведучий має вміти прикрити гостя, поки той затримується: розказати людською мовою, як він бачить ту чи іншу ситуацію.
Про час на підготовку програми
Неможливо окреслити час підготовки, бо вона триває постійно. Не можна дозволити собі бодай на мить випасти з інформаційного поля. Чимось це нагадує довгий серіал: пропустиш одну серію — і нюанси наступних серій не збагнеш. Важливо уміти будь-коли вийти в ефір і підтримати розмову на будь-яку тему, що стосується поточної ситуації.
Повністю розмову слухайте в Епізоді 6 подкасту «ЖурфакТИ на війні».
Подкаст створений ГО «Український інститут медіа та комунікації» у рамках проєкту Journalism Teachers’ Academy у партнерстві з Deutsche Welle Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).