За останні 35 років українські медіа та журналісти пройшли великий шлях: від радянської цензури, олігархічних медіаімперій до того розмаїття медіа, яке маємо сьогодні. З нагоди Дня Незалежності згадуємо головні віхи у сфері розвитку медіа та свободи в Україні.
1991-1999: Становлення та перші закони у сфері медіа
1992: ухвалення Закону України «Про інформацію», який став базовим для медіа на багато років;
1992: ухвалення Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та подальше створення перших приватних великих телеканалів, як-от «1+1», «Інтер», СТБ та ICTV (які згодом називатимуть олігархічними), газет та журналів, які багато років формуватимуть новинний порядок денний;
1996: ухвалення Конституції України (ст. 34 проголосила право на свободу думки і слова, вільне вираження поглядів та заборону цензури).
2000-2004: епоха «темників», вбивство Гії Гонгадзе, Помаранчева революція
16 вересня 2000: викрадення та вбивство засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе. Подія стала зламом для українського суспільства й символом боротьби за журналістську свободу та незалежність (хроніка подій на Суспільному за посиланням);
2001-2004: прихід російських політтехнологів в Адміністрацію Президента Кучми, які створили систему «темників» – директив для медіа та журналістів, як висвітлювати будь-які події, недопуск в ефіри центральних телеканалів опозиційних політиків;
Осінь-зима 2004: Помаранчева революція, протест журналістів проти темників; перемога Віктора Ющенка в третьому турі президентських виборів.
2005-2013: зростання медіаринку, «джинса», тиск сім’ї Януковича на медіа та журналістів
2005-2010: з одного боку — вільний розвиток медіаринку, з іншого — розквіт «джинси» (замовних матеріалів, які ніяк не маркувалися);
2010: прихід до влади Януковича та початок згортання свободи слова; у відповідь на це журналісти створюють рух «Стоп цензурі!»;
2011: ухвалення Закону «Про доступ до публічної інформації», який на той час був одним із найпрогресивніших у Європі, фактично він забезпечив вільний доступ громадян до інформації, якою розпоряджаються органи влади;
2013: створення журналістами Громадського телебачення, яке стало незалежною платформою висвітлення всіх подій і зіграло важливо роль під час Революції Гідності; Євромайдан, який переростає в Революцію Гідності.
2014-2021: Революція гідності, російська окупація Криму, російська пропаганда, війна
Зима 2014: розстріли на Майдані, переслідування журналістів, втеча Януковича до росії;
2015: старт реформи системи державних теле- та радіоканалів в Суспільне Мовлення (і сьогодні ми бачимо, як успішно вони розвиваються);
2015-2021: з одного боку — початок війни (тоді АТО), обмеження доступу до російського контенту, заборона російських соцмереж (ВКонтакте, Однокласники), з іншого боку — розквіт команд українських розслідувачів — викривачів корупції на вищих щаблях влади, роздержавлення медіа, реформа Суспільного.
2019: обрання Зеленського Президентом; зміна парадигми відносин президентської команди з медіа — перевага соціальних мереж, зокрема телеграм-каналів.
2021: заборона мовлення групи проросійських телеканалів, які входили в орбіту Медведчука («112 Україна», «NewsOne», «ZIK»), ухвалення закону про деолігархізацію, що спонукає великих власників медіа, як-от Порошенко та Коломойський, передавати акції колективам або інших людям.
2022-2026: повномасштабне російське вторгнення в Україну, воєнний стан, робота журналістів в умовах війни
Лютий 2022: росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, телеканали припиняють окреме інформаційне мовлення та запускають телемарафон «Єдині новини», який у перші місяці вторгнення відіграє консолідуючу роль для українського суспільства, але за роки війни втрачає цю функцію і часто критикується медійними експертами та журналістами; втрата традиційними медіа монополії на новинний порядок денний, посилення впливу телеграм-каналів та інших соцмереж;
березень 2022: указ Головнокомандувача про обмеження щодо вільного поширення певної інформації, яка стосується роботи військових, а також правила взаємодії військових та медіа;
грудень 2022: ухвалення нового Закону «Про медіа», який фактично замінив велику кількість застарілих медійних законів;
з 2022 по сьогодні: дискусії про пошук балансу між свободою слова та національною безпекою.
Головне зображення: Sylwia Bartyzel / Unsplash