Група вчених з Мічиганського університету та Державного університету Джорджії (США) досліджувала патерни (з англ. — моделі, шаблони) використання медіа, а також те, як це пов’язано з суб’єктивним сприйняттям задоволеності життям.
Тривалий час в професійному та науковому середовищі обговорюється різниця у медіаспоживанні серед різних вікових груп, зокрема у користуванні цифровими сервісами. Водночас досліджень щодо старшої аудиторії досі бракує. Стаття Соні Дал Чін (Sonya Dal Cin), Матеа Мустафай (Matea Mustafaj) та Карен Нільспен (Karen Nielsen), опублікована у науковому журналі New Media & Society, фокусується на тому, які патерни використання медіа (та їхні офлайн-аналоги) притаманні людям старшого віку, а також як ці патерни (та їхні аналоги) пов’язані із задоволеністю життям. Для цього автори дослідження використали дані зі щоденників часу 1776 американців старшого віку.
У телефонному інтерв’ю люди детально описували свою діяльність протягом доби. Завдяки цьому автори статті зафіксували 199 категорій активностей (наприклад, «їжа і пиття», «перегляд телебачення», «робота» тощо). Потім дослідники закодували окремі види діяльності в категорії використання медіа та інші форми пасивного дозвілля. До медіаспоживання та його функціональних еквівалентів додавали активності, пов’язані із кіно, телебаченням, комп’ютером, радіо, газетами, новинами, журналами, книгами, інтернетом та новими медіа, використанням мобільних телефонів, соціальними мережами, електронною поштою та спілкуванням. У результаті сформували такі категорії: дозвілля за комп’ютером, очне спілкування, опосередковане спілкування, читання, аналогові ігри, онлайн-ігри, хобі, телебачення та кіно.
Отримані дані підтвердили, що серед людей старшого віку загалом існують три типи використання медіа та відповідних їм варіантів дозвілля:
- Комп’ютерно-соціально активні люди (computer socialisers), які активно використовують технології для спілкування
- Ті, хто має певне хобі (hobbyists)
- Телеглядачі (television watchers)
Як показало дослідження, перші витрачають більше часу на дозвілля за комп’ютером та на опосередковане медіаспілкування, ніж учасники інших груп; водночас вони також схильні до більш інтенсивного очного спілкування та читання.
Представники другого типу дивляться телевізор трохи менше за інших та приділяють більше часу іграм і своїм захопленням. При цьому час вони витрачають як на онлайн-ігри, так і на звичайні, тобто так звана медійна активність не обов’язково витісняє її нецифровий відповідник. Радше навпаки — цифровий формат може пропонувати для них нові способи реалізації їхніх занять чи захоплень. Адже стають доступними як офлайн-, так і онлайн-варіанти проведення часу.
Учасники, що належать до третього типу, витрачають значно менше часу на будь-які види дозвілля (пов’язані з медіа чи ні), окрім перегляду телевізора.
Після визначення патернів споживання автори також проаналізували демографічні показники, серед яких — проживання в місті чи селі, рівень доходу, задоволеність життям, сімейний стан, вік, зайнятість тощо. З’ясувалося, що однією із причин домінування телебачення у третьому профілі є вища частка тих, хто працює. Через брак вільного часу та енергії вони можуть надавати перевагу пасивному відпочинку. Також у цьому типажі спостерігався нижчий середній дохід, а телебачення є найбільш фінансово доступним видом дозвілля. При цьому представники другого типу (ті, хто мають хобі) у своїй більшості (70%) є пенсіонерами й мають подібний до «глядачів телебачення» дохід.
Група комп’ютерно-соціально активних — це переважно люди з вищим доходом, які живуть у містах, а отже, мають кращий доступ до інтернету та технологій. Крім того, вищий соціально-економічний статус може бути пов’язаний із кращою цифровою грамотністю, набутою протягом професійної діяльності.
Цікаво, що автори не виявили суттєвих вікових відмінностей між типами, хоча зазвичай вважається, що використання інтернету з віком знижується. Також вони не побачили сильного зв’язку між типами медіаспоживання і загальним відчуттям добробуту. Дослідники пояснюють це тим, що люди знаходять різні шляхи до задоволення життям залежно від своїх обставин, наприклад, ті, хто ще працює, менше потребують цифрової соціалізації, оскільки отримують достатньо спілкування на роботі.
«Майстерня інформаційної стійкості» створена в межах проєкту з медіаграмотності для людей старшого віку (60+), який реалізує Український інститут медіа та комунікації в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).
Головне зображення: Centre for Ageing Better / Unsplash