Людей старшого віку варто навчити не лише шукати інформацію про здоров’я в інтернеті, а й оцінювати її.
Самоефективність — це віра людини у свою здатність впоратися з викликами, які постають перед нею на шляху до цілі. Канадський психолог Альберт Бандура (Albert Bandura) припускав, що люди, які мають низьку самоефективність для виконання певного завдання, уникатимуть його, тимчасом впевнені у своїй спроможності впоратися з певною роботою, охочіше братимуться за неї. На думку Бандури, на самоефективність особистості впливають кілька чинників:
- її досвід успіхів і невдач в спробі досягти бажаних результатів;
- спостереження за іншими;
- вербальні переконання;
- фізіологічні та емоційні стани, за якими люди частково судять про свою спроможність, силу та вразливість до порушень. Наприклад, люди, коли нервують під час виконання завдання, меншою мірою налаштовані на успішний результат, ніж коли їм спокійно.
У контексті здоров’я самоефективність людини може підвищувати її рівень медичної грамотності (здатність отримувати, обробляти, розуміти та застосовувати медичну інформацію та послуги для ухвалення відповідних рішень щодо здоров’я — ред.). Це важливо, оскільки сучасна система охорони здоров’я вимагає від пацієнтів спільно ухвалювати рішення зі своїм лікарем.
Оскільки чимало медичної інформації поширюється онлайн, а з системою охорони здоров’я доводиться взаємодіяти через цифрові платформи, то стає необхідною і цифрова медична грамотність. Порівняно із загальною, це новіша та менш вивчена концепція. Чи можна припустити, що між нею та рівнем самоефективності теж є зв’язок? Це намагалася з’ясувати аспірантка Коледжу з соціальної роботи Університету штату Огайо (College of Social Work, The Ohio State University) Шері Парк (Cherrie Park).
Вона звертає увагу, що попередні дослідження, присвячені медичній грамотності, включно з цифровою, здебільшого охоплювали групи з конкретними захворюваннями (наприклад, з діабетом, ішемічною хворобою серця). Парк у своєму дослідженні сфокусувалася на людях старшого віку, які проживають у спільноті (церкві, громадському чи геронтологічному центрі), оскільки медична грамотність є важливим активом для них. Адже навіть здорові люди старшого віку стикаються з вищими ризиками хронічних захворювань, ніж молодша категорія, а рівень цифрової медичної грамотності у них нижчий через брак навичок з використання цифрових технологій.
Опитування людей старшого віку проходило з вересня 2022-го до березня 2023 року у США. Парк відібрала для дослідження відповіді 191 респондента 65+, які не мають когнітивних порушень (цю інформацію уточнювали в людей перед опитуванням). Середній вік респондентів — 70 років. Більшість опитаних — жінки (62,8 %). Майже усі білі (95,8 %). Половина (50,3 %) має вищу освіту (бакалавр і вище).
Результати дослідження були опубліковані у журналі Clinical Gerontologist.
Як підвищити цифрову медичну грамотність людей старшого віку
Аналіз відповідей показав: у людей з вищим рівнем цифрової медичної грамотності вища самоефективність. Також вони позитивніше оцінюють стан свого здоров’я, оскільки, на думку авторки дослідження, краще керують своїм здоров’ям та запобігають подальшому розвитку проблем зі здоров’ям. Вищий рівень самоефективності демонстрували молодші респонденти (в межах групи) з вищим рівнем освіти. Попередні дослідження у галузі теж вказували на цей зв’язок.
Згідно з результатами цього дослідження, люди старшого віку, які вміють шукати медичну інформацію в інтернеті, не завжди можуть відрізнити надійне джерело від ненадійного. А це саме те вміння, яке свідчить, що у людини достатній рівень цифрової медичної грамотності.
Цифрова медична грамотність може бути джерелом самоефективності для людей старшого віку, які проживають у громаді, незалежно від того, як вони сприймають свій стан здоров’я та який соціодемографічний статус мають. Проблема в тому, що люди старшого віку мають менший доступ до цифрових технологій та менш спроможні взаємодіяти з ними, аніж молодші категорії. У 2021 році Pew Research Center повідомив, що чверть американців 65+ років ніколи не користувалася інтернетом. Тимчасом серед людей віком 50 до 64 років таких було 4 %, а серед групи від 30 до 49 років — 2 %.
Авторка дослідження пропонує кілька способів підвищення цифрової медичної грамотності серед людей старшого віку:
- регулярне навчання в громадах, де є високий відсоток людей старшого віку та інших вразливих груп (малоосвічених та малозабезпечених господарств). На думку дослідниці, чудовим місцем для тренінгів будуть центри навчання для дорослих.
- якщо громаді бракує необхідних ресурсів (наприклад, приміщення, інструкторів), доцільно набирати волонтерів серед молоді, які навчатимуть людей старшого віку індивідуально.
У своїх пропозиціях авторка опирається на попередні дослідження, в яких повідомлялося про ефективність дій, спрямованих на підвищення цифрової медичної грамотності людей старшого віку. Однак, зауважує авторка, ці дії були спрямовані на те, щоб покращити вміння людей знаходити та розуміти медичну інформацію в інтернеті. Вона ж пропонує зосередитися на тому, щоб навчити людей старшого віку оцінювати медичну інформацію в насиченому інформаційному просторі.
Авторка зауважує, що її вибірка респондентів має певні недоліки. Той факт, що більшість опитаних — білі жінки з вищою освітою, є проблематичним, і дослідниця визнає, що більш репрезентативна вибірка може дати інші результати.
Головне зображення: Georg Arthur Pflueger / Unsplash
Також читайте:
Як літні італійці споживають медіа та ставляться до медіаграмотності — дослідження