Викладачі журналістики працюють як своєрідні посередники між реальністю, в якій виробляється медіаконтент, та власне освітою, впливаючи на уявлення студентів про те, чим є журналістика і якою вона має бути. У своїй педагогічній діяльності викладач орієнтується на навчальні програми та академічні норми, проте через сильну спорідненість із колегами-практиками, намагається балансувати між суто теоретичним і практичним вимірами журналістської освіти.
Мааріт Якола (Maarit Jaakkola) з Університету Гетеборга (Швеція) та Пану Йотіла (Panu Uotila) з Університету Ювяскюля (Фінляндія), у своїй статті для академічного журналу Journalism Practice представляють результати опитування викладачів журналістики в університетах Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції, щоб мало на меті з’ясувати, якими є їхні уявлення про журналістику та її майбутнє.
Норми журналістської освіти по-скандинавськи
Мааріт Як’ола та Пану Йотіла припустили, що викладачі журналістики у своїй діяльності орієнтуються на узгоджені стандарти, очікування та правила поведінки, які регулюють професійну взаємодію та спілкування, навчаючи студентів основам журналістики, чим вона відрізняється від інших форм комунікації та якою не має бути. Тим самим, освітяни відіграють подвійну роль, підтримуючи та одночасно коригуючи стандарти професії. На думку дослідників, сучасна журналістська освіта містить три базові елементи:
- Ідеологічна складова (установки, норми, цінності, ідеали, функції журналістів)
- Ефективність (компетенції, зобов’язання, кваліфікація)
- Життєздатність (як саме журналісти мають забезпечити стале майбутнє журналістики).
Зокрема, у скандинавських країнах з метою підвищення сталості журналістики пропагуються підходи журналістики рішень або журналістика посередників, яка діє у межах Мережі партнерства за ініціативи Fojo Media Institute у Швеції.
Що мають робити журналісти у суспільстві постправди?
Опитування проводилося серед 350 викладачів журналістики, більшість з яких мали або практичний, або академічний досвід роботи у відповідній галузі. 45% респондентів склали чоловіки, 39% – жінки. Питання стосувалися становища та завдань журналістів у суспільстві, професійної етики і майбутніх напрямків розвитку медіа-індустрії. Відповіді стосовно загальних стандартів професійних ролей журналістів продемонстрували, що данські та шведські викладачі схильні дотримуватися суворих критеріїв моніторингу інформації, тоді як фінські колеги відрізняються більш ринково-орієнтованим стилем. Ісландські та норвезькі журналісти намагаються дистанціюватися від будь-яких політичних впливів. Окреслені преференції свідчать про спорідненість викладачів скандинавської журналістики з підходом позитивних новин та журналістикою рішень як своєрідної альтернативи драматизації подій та сенсаційному мисленню. Респонденти також наголошували на підзвітності ЗМІ з позиції підтримки прозорості робочого процесу та критичного ставлення до медіа-продуктів.
Ранжування відповідей щодо функцій журналістів у майбутньому підкреслило необхідність боротьби з проблемами суспільства постправди, а саме: перевірка фактів, підтримка вразливих груп населення і виконання традиційної ролі сторожового пса у реагуванні на недоліки суспільства. Необхідність створення змістовного та актуального контенту для громадян у дедалі складнішому та мінливішому медіа ландшафті також висвітлювалась як завдання найближчих років. У своєму критичному ставленні до суспільних еліт підхід, який особливо підтримується скандинавськими педагогами, полягає в здатності журналістів скеровувати людей на можливі рішення суспільних проблем.
За результатами дослідження, 89% викладачів погодилися з твердженням, що журналісти не повинні зосереджуватися на створенні більш привабливого контенту, а 92% респондентів наполягали, що людей не слід сприймати як споживачів. Також викладачі наголошували на вмінні швидко доносити інформацію до громадськості, тоді як 21% висловили впевненість, що журналісти мають бути більш швидкими у майбутньому, порівняно із сьогоденням.
Етика розслідування: які методи роботи прийнятні для журналістів?
Особлива увага дослідників була прикута до професійної етики і прийнятності певних журналістських методик розслідування. Фактично всі освітяни підтвердили, що журналістика має бути надійною, прозорою та підзвітною, забезпечувати конфіденційність джерел, не вдаватися до інсценування новин або публікації історій з неперевіреним змістом. Іншими словами, якщо викладачам журналістики не вдасться донести базові етичні принципи до студентів, природа журналістики як такої може бути втрачена.
Скандинавські викладачі виявили згуртованість у твердженні, що журналістська робота має ґрунтуватися перш за все на довірі та відданості справі, а не на грошовому еквіваленті. Отримані відповіді також вказують на те, що таємні дії на кшталт використання методу Валраффа або прихованого обладнання, прийнятні за певних обставин. Більше половини респондентів (60%) визнали, що журналіст може видавати себе за іншу особу під час збору інформації, а 81% не бачать перешкод у використанні прихованих мікрофонів і камер під час журналістських розслідувань. 77% викладачів вважають прийнятним підходом прийом на роботу в організацію для отримання інсайдерської інформації. Проте лише 54% погодилися з тим, що мета виправдовує засоби, тоді як 60% підтримали «розкриття правди, незалежно від наслідків».
Які вони, журналісти майбутнього?
Переосмислення журналістики через економічні, технологічні та суспільні виклики XXI ст. було одним із ключових дослідницьких питань. На думку скандинавських викладачів, було б добре, якби журналістика серйозно ставитися до таких традиційних чеснот як соціальна відповідальність і справедливість шляхом надання актуальної та вагомої інформації. Більшість освітян (82%) вважають увагу, приділену звичайним людям, важливішою, ніж зосередження на елітах. Хоча 80% схиляються до думки, що журналістиці варто орієнтуватися на популярні формати для забезпечення власного успіху.
Окремий блок питань був зосереджений на кваліфікаціях майбутніх журналістів. На думку викладачів, у наступні десять років для професійних медійників важливими мають стати відданість справі, соціальна відповідальність, точність в інтерпретації отриманих свідчень, надійність інформації шляхом перевірки фактів і скептицизм щодо часового цейтноту. 97% скандинавських освітян вважають, що попит на практичний досвід зросте в майбутньому, а сама журналістика перетвориться на технологічно насичену сферу, де знадобиться більше технічних навичок роботи з цифровими медіа, спеціалізованих знань і навіть дослідницьких інструментів. Тож, майбутні журналісти повинні вміти використовувати різноманітні техніки подачі матеріалів у мультимодальних або трансмедійних умовах, а також розробляти нові продукти і формати спілкування з аудиторією.
Щодо прогнозів ролі журналістів у мінливому медіа ландшафті, то освітяни Північної Європи підтримали ідею налагодження співпраці з відомими новинними організаціями, а більше половини респондентів (55%) погодилися, що їхні майбутні колеги залишаться переважно штатними працівниками. Хоча 82% викладачів погодилися з популяризацією позаштатної контрактної діяльності.
В академічній журналістській освіті скандинавських країн відбувається жвава дискусія щодо пошуку шляхів інтеграції теоретичних компонентів навчальної програми з більш практичною складовою. Підтримуючи критерії соціальної відповідальності та демократичності, освітяни намагаються запропонувати суто «скандинавський» шлях модернізації журналістської освіти через ідеї подолання поляризованих поглядів, навички роботи з суперечливими джерелами інформації, пошуку рішень замість висвітлення конфліктів або простого відображення поточних подій. Означені тенденції журналістської освіти мають допомогти студентам і викладачам зрозуміти роль журналістів у суспільстві як критиків і посередників у вирішенні криз медійної індустрії.
Зображення: lil_foot_/Pixabay