Війна закінчиться, а знання залишаться

Майя Нагорняк
Майя Нагорняк

Освіта – це скарб, праця – ключ до нього.Так говорив про пізнавальну  діяльність людей  із  отримання ними знань, умінь і навичок французький лексикограф, поет П’єр Буаст.  Опанування ж узагальненого теоретичного суспільно-історичного досвіду, готовність успішно виконувати свою професійну діяльність, набуття досконалості у її здійсненні  мають архіважливе значення, коли йдеться про фахову підготовку особистості. Йдеться про процес різностороннього й всебічного фахового вишколу майбутніх спеціалістів усіх сфер суспільного життя.

Чи не найчутливішою з-поміж галузей є галузь журналістики та соціальної комунікації, оскільки саме вони опікуються ідеологічними засадами функціонування суспільства. З огляду на це, підготовка висококваліфікованих кадрів для медійної сфери України відіграє надзвичайно вагому роль у розвитку демократичного устрою держави. Адже тільки журналіст, озброєний  сучасними знаннями, уміннями й навичками, зможе сформувати порядок денний, що є актуальним, вагомим, корисним і цікавим спільноті, подати своїй аудиторії достовірну й правдиву інформацію про події в Україні та поза її межами, а також ознайомити людей із усім спектром думок і суджень, пов’язаних із ними. Маючи у своєму розпорядженні інформацію такого штибу, громадяни можуть приймати  виважені й продумані рішення у своєму житті.

Російсько-українська війна, яка триває від 24 лютого 2022 року, поставила журналістську освіту перед новими викликами. Зважаючи на це, кожен заклад вищої освіти намагається організувати освітньо-навчальний процес максимально ефективно й дійєво. Київський національний університет імені Тараса Шевченка загалом  і Навчально-науковий інститут журналістики зокрема виходять із того, аби забезпечити якісне здобуття освіти  студентами, зважаючи на ті важкі умови, в яких вони опинилися.

Ключовим підходом при цьому є розроблення власної освітньої траєкторії для кожного студента й намагання зберегти її впродовж цього вкрай непростого навчального року.

Дистанційне навчання в університеті відновилося від 4 квітня 2022 року.  Я і мої колеги з кафедри телебачення і радіомовлення щодня виходимо на прямий зв’язок зі своїми студентами – проводимо лекційні, практичні й лабораторні заняття. По закінченні спілкування обов’язково звітуємо дирекції інституту, аби мати повну й чітку картину щодо навчання. Зокрема, подаємо кількість студентів, які були присутні, відсутні та з якої причини, чи мають вони постійне й стабільне інтернет-з’єднання, чи перебувають у безпеці тощо.

Розповім про особливості своєї викладацької діяльності. Більшість дисциплін, які читаю, є практичноорієнтованими. Йдеться про такі навчальні курси, як «Основи медіавиробництва», «Фундаментальна фахова підготовка», «Медіавиробництво: продукт», «Суспільствознавство та медіа критика» для студентів 1-го курсу, «Прямоефірне телевізійне мовлення», «Тележанри» для студентів 3-го курсу.

Яким є моє типове заняття зі студентами? Насамперед, прошу розповісти коротко про себе – чи вони є цілими, здоровими й неушкодженими, як почувають себе, як почуваються їхні рідні, близькі, де  зараз перебувають, якою мірою безпечно в їхньому місті чи селі, наскільки частими є повітряні тривоги, чи займаються волонтерством, чи вдається бодай трохи працювати за фахом і т.д. Після цього щоразу розповідаю про себе, ділюся зі студентами подробицями свого воєнного життя і своєї родини. Як на мене, це дозволяє створити невимушену емоційну атмосферу для подальшої роботи, краще пізнати один одного. А найголовнішим є те, що молодь бачить – викладач є такою ж живою людиною, як і вони,  має свої клопоти, труднощі, проблеми.

Наступний етап – визначення свого настрою за поданими картинками. Заздалегідь готую зображення дерев, кущів, квітів і прошу студентів вибрати одну картинку, яка цієї миті найбільше їм імпонує. Цим прийомом роботи зі мною та моїми колегами поділилися тренери Українського інституту медіа і комунікацій та Deutsche Welle Akademie ще восени 2020 року. Я узяла собі його на озброєння і бачу позитивний ефект від цього. Обговорення картинок, які вибрали здобувачі освіти, дозволяють на певний час відволіктися від нагальних проблем, обмінятися думками, налаштуватися на позитивний лад.

Помітила, що після цього виду роботи студенти значно охочіше працюють над визначеною темою заняття, активніше беруть участь в обговореннях запропонованих питань, стають більш комунікабельними, відкритими, емоційними.

Весь навчальний матеріал подається мною у вигляді слайдових презентацій, виконаних на різних платформах. Теоретичний матеріал викладається  компактно, тезово, із застосуванням візуалізації. Після представлення двох-трьох слайдів зупиняюся, аби студенти могли тут же порушити питання, що їх цікавлять, тоді продовжуємо далі розглядати презентацію.

На основі  поданого матеріалу розробляю практичні завдання. Ось лише кілька їх видів:

  • підготувати усну розповідь на тему «Новини в моєму довоєнному та воєнному житті»;
  • визначити види лідів інформаційних повідомлень, поданих у навчальному посібнику Ю.П.Єлісовенка та М.В.Нагорняк «Радіовиробництво» (скрини сторінок посібника розміщуються у гугл-класі);
  • підготувати за поданим зразком аудіорозповідь із використанням фоторяду на тему «Моє 24 лютого», «Війна: як виживає моя родина», «Крим: 8 років окупації» та інші;
  • здійснити аналіз інформаційного та аналітичного компонентів марафону «Єдині новини»;

Наприкінці заняття підводимо підсумки – запитую, із чим сьогодні  підуть студенти додому, що їм найбільше запам’яталося, що викликало нерозуміння, несприйняття. Таке резюме дозволяє чітко та оперативно побачити результати своєї роботи, виокреслити позитиви й негативи тощо.

Потрібно наголосити на тім, що у заняттях беруть участь, як правило, більше половини групи або половина. Студенти, які не можуть долучитися до навчання, мають нестабільний інтернет-зв’язок, працюють в індивідуальному режимі  у  зручний для них час. Не шкодую ані часу, ані сил, щоб кожному відсутньому на занятті студентові пояснити навчальний матеріал, перевірити  його практичні роботи та подати конструктивні рекомендації щодо їх удосконалення.  

Усе робиться задля того, аби процес здобуття освіти був неперервним, якісним, досконалим. Адже необхідно пам’ятати про те, що війна закінчиться, а знання, уміння й навички залишаться на все життя.

Тож, як не погодитися із висловом П’єра Буаста про те, що освіта – це скарб, а праця – ключ до нього? Скарб безцінний, бо він дає нам у руки фах. Це те, що годуватиме нас і наші родини в майбутньому.  З огляду на це, праця має бути безперестанною, відповідальною, сумлінною. Лише за таких умов ми  зможемо стати висококваліфікованими фахівцями медійної галузі, а громадяни України зможуть діставати від нас якісну інформацію.

Майя Нагорняк, кандидат філологічних наук, доцент кафедри телебачення і радіомовлення Навчально-наукового інституту Київського національного університету ім. Т.Шевченка                                                        

Коментарі