Консерватизм і бюрократія: хто і як має змінювати факультети журналістики в Україні?

Діана Дуцик
Діана Дуцик
Виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації» і викладачка Могилянської школи журналістики Діана Дуцик на круглому столі під час конференції у Запорізькому національному університеті говорить про необхідність змін на українських факультетах журналістики, виклики для журналістської освіти та можливі кроки для її вдосконалення. Публікуємо головні тези її доповіді.

За десять років ЗМІ будуть зовсім іншими. Чи готуються до цього журфаки?

У мене в Могилянській школі журналістики дуже практичний предмет. Ми працюємо з текстами в різних жанрах, і, власне, студенти мені багато пишуть. Був 2019 рік, президентські вибори в Україні. У процесі виконання одного з завдань виявилося, що не всі зі студентів знають, хто в нас став президентом, не зважаючи на те, що була така гучна президентська кампанія і відбулися такі серйозні зміни в країні.

Інший приклад, схожий до цього: ми розбирали новину, яка стосувалася Конституційного суду країни. І частина студентів не розуміли, які повноваження цієї інституції. До того ж, вони не розуміли, навіщо їм знати про ці повноваження. Наші студенти приходять вчитися в магістратуру з бакалаврату інших вишів. І ці приклади означають, що вони не отримали раніше базових знань про основи держави та права, таких необхідних журналістові.

Ці приклади  також показують глибину проблем, які до сих пір існують в українській журналістській освіті. Одна з них залишається тяглою ще з радянських часів: це домінування філології над  журналістикою.

Це також орієнтація на теоретичні дисципліни замість практики, авторитарний підхід у комунікації викладачів зі студентами. І як наслідок –  брак професійних навичок у випускників. І також ще одна проблема, яку я зараз дуже добре бачу, коли ми працюємо в рамках нашої організації з різними університетами: це формальний підхід до побудови навчальних програм.

Університети багато працюють над тим, щоб відповідати акредитаційним вимогам. Дуже ретельно ставляться до цього. Але насправді, мені здається, не всі задумуються над тим, що за цими формальними бюрократичними вимогами має стояти щось інше — певна філософія освіти.

Нам потрібно говорити взагалі про зміну парадигми викладання на факультетах журналістики.

Тут я певною мірою буду навіть критична до себе і того, що робить моя організація, тому що мені здається, що ми всі з вами фокусуємося на тому, що є сьогодні. Але насправді трансформація журналістської освіти — це дуже довгостроковий проєкт, це 5-10 років уперед. Чи думали ми про те, як зміняться медіа за ці роки? Вони будуть зовсім іншими. І виходить, що сьогодні ми змінюємо наші навчальні програми, закладаємо бюрократію на багато років уперед, але не дивимось на це з точки зору, якими будуть медіа в майбутньому.

Я переглядала низку прогнозів щодо трансформації медіа взагалі. І ось модель 2026 року. Які будуть потрібні додаткові навички для людей, які будуть працювати в медіа?

  • Робота з даними і алгоритмами
  • Робота зі штучним інтелектом
  • Віртуальна реальність
  • Менеджмент різних комунікаційних платформ

І напевно, ми б цей перелік продовжили, якби трохи побрейнштормили.

Тож, мабуть, наші дискусії про журналітську освіту мають бути на межі з дискусіями про журналістику як таку та її майбутнє. Коли ми впроваджуємо наш проєкт «Академії викладачів журналістики», я завжди кажу, що те, що ми вам розказуємо і даємо, не є догмою. Ми хочемо, щоб ви були гнучкими і готовими змінюватися весь час, так, як змінюються медіа і світ, незважаючи на всі бюрократичні перепони.

Я розумію всі обмеження, в яких існують наші кафедри і факультети журналістики з точки зору бюрократії, обмеження акредитаційних програм і так далі. Але насправді сьогодні університети отримують автономію, і вона дає їм багато можливостей робити якісь ініціативи з середини.

Що ми робимо?

Наш проєкт почався у 2020 році, і триватиме до 2022, ми відібрали 5 університетів (Запорізький національний університет, Львівський національний університет, Черкаський, Чернівецький, і Донецький). Ми підготували групу тренерів, які отримали сертифікати «Deutsche Welle Akademie», які розробили навчальну програму для викладачів журналістики. Це довга програма, вона триває 1 семестр, складається з 4 модулів і в основному присвячена новим методикам викладання. У тому числі, ми багато уваги приділяємо різним онлайн-інструментам. Ще один важливий для нас напрям — це спілкування та обмін досвідом у професійній спільноті. Окрім навчальної програми ми започаткували серію онлайн-семінарів, і у нас 3 червня пройшов перший такий семінар для обміну досвіду між викладачами журналістики. Перша тема досить актуальна: це конфлікти та  робота з опором під час навчання. У нас зареєструвалась велика кількість викладачів. Отже, є потреба у такому обмін досвідом.

Ще одна річ, яку ми створили, щоб сприяти обміну досвідом — це сайт «Академія викладачів журналістики». Ми його тільки почали розвивати, публікуємо там інтерв’ю, досвід інших країн, плануємо публікувати методичні матеріали, тому закликаємо: звертайтеся з вашими ідеями, пропозиціями, ми відкриті до співпраці.

Я б хотіла зупинитись на проблемах, з якими ми зіштовхуємося, коли працюємо в темі журналістської освіти. Перша проблема — консерватизм частини викладачів. Друга — консерватизм менеджменту. Також бюрократичні перепони, акредитаційні програми.

І ще одна проблема, яка надзвичайно важлива, і про неї треба кричати, тому що це теж частина реформи: низька мотивація викладачів через мізерну оплату праці і непропорційно велике навантаження.

Ми хочемо, щоб наші викладачі володіли новими методиками, масою онлайн-інструментів, добре розбиралися в медіа, писали наукові статті, і так далі, і при тому вони за це не отримують достойну зарплату і страшенно навантажені.

Ми маємо прийти нарешті до тієї системи, коли в нас буде 2 типи викладачів: одні з яких будуть працювати в сфері наукові дослідження, а інші викладачі будуть читати практичні предмети, і вони не обов’язково повинні мати наукові ступені.

Це складна історія, тому що вона потребує зусиль багатьох стейкхолдерів. Але університети, зокрема факультети і кафедри журналістики, повинні зрозуміти, що, якщо вони хочуть в майбутньому існувати і мати студентів, вони повинні змінюватися. А ці зміни — комплексні, стосуються як навчальних програм, так і викладачів.

Коментарі