«Академія викладачів журналістики» продовжує серію публікацій про досвід навчання в американському університеті української журналістки Діани Буцко. Після вивчення журналістики у Московському державному університеті та Києво-Могилянській академії, а також роботи у політичній журналістиці вона вирішила продовжити навчання на магістерській програмі з політології у США. У новій колонці вона розповідає про навантаження та навчальний процес в американському університеті.
Коли я розповідала українським друзям, що у моєму розкладі чотири дисципліни на семестр, вони перепитували: «Оце і все? Тю!». Тимчасом я так багато навчалася, що бувало встигала лише приготувати їсти і сходити в душ, не маючи часу навіть вийти на прогулянку. В американському університеті все зовсім інакше.
По-перше, студент в Америці більш вільний у виборі предметів і напрямків. У бакалаврів зазвичай є основна і додаткова спеціалізація (major і minor). Наприклад, можна вивчати політологію і філософію, журналістику і піар. Залежно від спеціалізацій, студент обирає предмети, прослухавши які зможе отримати диплом. Причому остаточно з професією можна визначитися на другому чи третьому році навчання. А вступивши до університету – обрати лише загальний напрям, наприклад, науки, інженерію чи гуманітарні дисципліни, і лише через рік уже сконцентруватися на хімії чи французькій мові та літературі. А ще – ці спеціалізації можна змінювати протягом навчання, як і саму тривалість: більше предметів візьмеш на семестр – швидше закінчиш. І навіть курси, які ти вже почала слухати, можна змінити. Цього семестру я зареєструвалася на курс, що виявився геть нецікавим, і змінила її на іншу протягом перших двох тижнів.
Магістри й аспіранти (PhD-студенти) теж вільні у виборі предметів, але, як і бакалаври, можуть мати кілька обов’язкових курсів. Обирати можна не лише зі своєї кафедри. Я, вивчаючи політологію, слухала пари з історії та філософії. А ще можна напроситися вільним слухачем на цікаві заняття, на які ти не зареєструвався (за кожен предмет ти платиш, тому доступ до пар тут – скарб).
Через індивідуальний підхід до побудови графіку у студентів може і не бути майже безперервного навчального дня, як в Україні (наприклад, з 9:00 до 16:00), а розклад може мати великі перерви чи одну пару на день десь в обід. Оскільки кожен сам обирає курси, які хоче слухати, то і такого поняття як група в Америці не існує, адже різні пари ти відвідуєш з різними людьми.
По-друге, викладач в американському університеті дуже автономний, а отже програма і вимоги до предмету можуть варіюватися не лише залежно від ВНЗ, а й на різних кафедрах у межах одного закладу. Як і в українських університетах, пари можуть проходити як лекції або семінари. Частина оцінки – відвідування й участь у дискусіях (прийти лише на іспит не вийде). Посеред семестру студенти пишуть важливі контрольні роботи (midterm) з більшості предметів, які складають значну частину оцінки. Наприкінці – письмові іспити. Між іспитом і контрольною студенти можуть також здавати тести, конспекти прочитаної літератури, робити презентації з обраної теми й так збирати частинки свої 100-бальної оцінки. У бакалаврів екзамени найчастіше у вигляді тестів, у магістрів та аспірантів – есе, проектів чи досліджень. Причому вони не пишуться під пильним оком професора у класі, на них можуть дати і тиждень-другий.
По-третє, навчатися в американському університеті означає справді навчатися. Студенти можуть обрати від трьох до п’яти предметів на семестрів, але навіть за мінімальної кількості – навантаження величезне. Для гуманітарних предметів потрібно багато читати. Прочитати цілу книгу на одну пару – це абсолютно нормально. Тому навіть у ті дні, коли у розкладі немає занять, потрібно вчитися.
По-четверте, американська освіта – це самостійна робота і жодного плагіату. Тут нікому не потрібні роздруковані реферати чи завчені напам’ять дати. Освіта – це про вміння рефлексувати й аналізувати, а не зубрити.
Усе це робить американську освіту не лише популярною й продуктивною (достатньо поглянути на світові рейтинги університетів), а й цікавою і просто приємною для студентів. Коли предмети обираєш ти, то це більше стимулює навчатися, аніж насаджені адміністрацією пари, які читають нудні викладачі. До речі, в Америці є сайт, де студенти залишають відгуки на викладачів, і перед тим, як скласти свій розклад на наступний семестр можна сміливо туди зазирнути і подумати, чи саме такого викладача ти хочеш слухати наступні півроку. Зручно, чи не так?