Низку з цих порад запропонували редакторки й журналістки, які вже використовують певні гендерночутливі підходи й механізми в професійній роботі та поза нею.
Результати гендерного моніторингу регіональних медіа України, який у січні 2025-го провели Волинський прес-клуб у партнерстві з мережею пресклубів та медіаорганізацій України, свідчать, що:
- Війна залишається «чоловічою» темою: експертами чоловіки виступають у 75 % випадків, а героями — у 84 % випадків.
- В усьому контенті кількість жінок складає третину: як експерток — 34 %, героїнь — 28,5 %.
- Коментували жінки переважно питання, пов’язані з соціальною сферою (44 %), культурою (42 %), охороною здоров’я (40 %), освітою (39 %), волонтерством (37 %). Як героїні були присутні у матеріалах про культуру (16 %), спорт (14 %), волонтерство (13 %). У контенті про війну, політику, економіку жінки були представлені мало.
- За підсумками моніторингу, загальний Індекс гендерної чутливості (середній показник, який виводиться на основі кількості жінок/чоловіків і фемінітивів у матеріалах) у січні 2025 року склав 49 %.
Щоб допомогти регіональним медіа стати більш гендерночутливими, команда Волинського прес-клубу спільно з експертками з питань прав людини, гендерної рівності та медіа підготували відповідні рекомендації. «Наш порадник вибудуваний за принципом “від особистого до загального”, адже з наших персональних досвідів, світоглядів складається збірне колективне. Якщо ми не несемо свою цінність у спільний “кошик” — у ньому її не буде і навпаки. Щобільше: саме множинність досвідів складе ту розмаїтість, яка лише збагатить колектив і зробить його діяльність унікальним», — пишуть авторки.

Рекомендації розроблено за сприяння проєкту «Підтримка сталості українських медіа», що фінансується Швецією та реалізується міжнародною організацією Internews Europe.
Авторки описують, які практичні кроки до гендерночутливого медіа можуть зробити окремий журналіст / журналістка, редакція самотужки та у співпраці з партнерами. У перших двох випадках йдеться про навчання з гендерної тематики, використання фемінітивів та загалом коректної лексики у матеріалах, активне залучення експерток, урахування гендерного аспекту у висвітленні різних тем, наставництво для колег, уникнення гендерних стереотипів, дотримання гендерночутливої політики. Також авторки закликають не поширювати стереотипи в самих редакціях, наприклад, не навішувати на колежанок додаткові «жіночі» обов’язки, як-от накривання столу та приготування кави, не знецінювати молодих журналісток. Водночас радять підтримувати колег, у яких є діти.
Задля більш грунтовного висвітлення гендерної тематики чи гендерного аспекту в певній темі редакції можуть надсилати інформаційні запити до органів державної влади, звертатися до експертів з громадських організацій, об’єднувати свої зусилля з іншими медіа і навіть співпрацювати з місцевим бізнесом. Можливі різні варіанти розширення горизонтів, головне — щира зацікавленість темою, наголошують авторки.
Наприкінці авторки дають зразок політики гендерної чутливості медіа та пропонують список тем з гендерної проблематики в контексті різних сфер (політика, економіка, освіта і наука, культура, охорона здоров’я, спорт, волонтерство). Однак зауважують, що важливо не лише розбиратися в темі, а й писати про неї доступно: опрацьовувати пресрелізи від державних структур, а не передруковувати дослівно, а також не зловживати іноземними словами.
Рекомендації можна інтегрувати в курси з радіо-, теле- та інтернет-журналістики, журналістської етики.
Завантажити порадник можна тут: