Посібник стане практичним інструментом для журналістів, редакцій і медіаосвітніх ініціатив, які щоденно працюють з інформацією та формують довіру до медіа.
«Від того, наскільки медіа дотримуються стандартів достовірності, неупередженості та етики, залежить не лише довіра аудиторії, а й національна безпека, захищеність інформаційного простору та стійкість нашої держави, що сьогодні героїчно веде безпрецедентну боротьбу за долю демократії в усьому світі. Кожна публікація, кожен сюжет сьогодні — це або крок до підтримки консолідації суспільства, або ризик стати знаряддям дезінформаційних провокацій у руках агресора», — каже Ольга Герасим’юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Зважаючи на рівень відповідальності медіа, Нацрада разом з експертами опитала 573 українських медійників, аби зрозуміти, як вони оцінюють власний рівень медіаграмотності, якими принципами керуються у своїй роботі та з якими викликами стикаються на практиці. Опитування відбулося у форматі тестування. Ключові висновки та спостереження було опубліковано у «Посібнику рекомендацій з медіаграмотності та застосування професійних стандартів для сфери медіа», виданого за сприяння Програми підтримки ОБСЄ для України.
Результати тестування, проведеного Нацрадою, свідчать:
- Рівень медіаграмотності та застосування професійних стандартів респондентами вище середнього (середній показник правильних відповідей — 73,9 %).
- У середньому респонденти дали найбільше правильних відповідей у блоці «Захист дітей у медіа (86,3 %).
- Найнижчий середній показних правильних відповідей — у блоці «Фактчекінг» (63,5 %). Майже всі респонденти відповіли правильно на запитання щодо перевірки фото та відео, однак меншість змогла вказати всі правильні відповіді на запитання: «Що журналісти-фактчекери перевіряють під час фактчекінгу?».
- Є певний розрив у показниках правильних відповідей в блоці, присвяченому мові ворожнечі. Так, в теорії майже всі опитані розуміють, що таке мова ворожнечі, а от розпізнавати її прояви у практичних ситуаціях вдається меншості. Особливо коли йдеться про непрямі, приховані або «нормалізовані» форми дискримінації. Вразливими залишаються теми ромської спільноти, жінок, ЛГБТК+, переселенців, а також конфліктна лексика під час висвітлення подій війни.
До створення посібника долучилися:
- Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа», членкиня Комісії журналістської етики. Експертка описала, як відповідально працювати в медіа з темами дітей, гендерної рівності та безбар’єрності.
- Андрій Куликов, голова КЖЕ. Він розповів, як перевіряти факти, за якими ознаками можна розпізнати дезінформацію та як протидіяти їй і пропаганді.
- Андрій Кулаков, директор з програмної діяльності ГО «Інтерньюз Україна». Він написав розділи, присвячені етичним принципам в журналістиці, запобіганню мові ворожнечі в медіа та цифровій грамотності. До речі, у кожному зі своїх розділів Кулаков додає рекомендації для університетів, де готують майбутніх журналістів, щодо форматів навчання та наповнення курсів.
Загалом посібник орієнтує, у яких питаннях журналісти обізнані добре, а з якими мають складнощі. На цю працю можуть опиратися викладачі, які читають курси або модулі з журналістської етики, фактчекінгу, медіакритики, цифрової безпеки.
Завантажити посібник можна тут: