Про сучасну журналістику та її зв’язок із журналістською освітою, а також, куди та як рухатися останній – в адаптованому перекладі виступу Роберта Пікарда, провідного світового спеціаліста з медіа-економіки та державної медіаполітики. Текст «Дефіцитна опіка: виклики сучасної журналістської освіти» є чесною розмовою про те, в якому стані журналістська освіта зараз і яких змін потребує. Попри те, що цю промову автор виголосив ще у 2014 році, порушені ним теми залишаються надзвичайно актуальними для України.
Про журналістику ХХ і ХХІ століття
Багато журналістів та викладачів журналістики розглядають ХХ століття як найвищу точку розвитку ЗМІ. Тоді існували медіа, в які вкладалися великі ресурси, і ці медіа користувалися чи не монопольним правом на донесення інформації.
Сьогодні ситуація інша: цифрові ЗМІ кидають виклик монополіям на це право.
Думка про те, що тільки професійні журналісти можуть доносити інформацію, давно застаріла і не відповідає дійсності. Доки журналісти продовжують чіплятись за стару концепцію про те, що «професійні журналісти вартові демократії», суспільство рухається повз цю концепцію. Професійні журналісти продовжують стверджувати, що лише вони здатні ефективно передавати інформацію. Але сьогодні соцмережі, а не ЗМІ – основні носії останніх новин. Вплив новинних організацій зменшується.
Якщо говорити не про новини, а про глибші теми (такі як закордонні справи, економіка, навколишнє середовище), то науковці, експерти, неурядові організації подають ці історії набагато глибше, ніж класичні медіа. Нові наукові розробки та проблеми, як правило, спочатку виявляються іншими, а потім порушуються у традиційних медіа.
Ілюструє нові тенденції і статистика нападів на журналістів. Комітет захисту журналістів та «Репортери без кордонів» повідомляють, що громадянських та професійних журналістів зараз саджають у в’язницю або вбивають приблизно у однакових пропорціях.
Двадцять перше століття – це зовсім інше журналістське середовище. У цьому середовищі журналістська освіта повинна змінитися, інакше вона зів’яне і занепаде.
Про стосунки журналістики та вищої освіти
Чи слід пропонувати готувати журналістів в університетах? Деякі сприймають журналістику як професію, для якої університетського навчального курсу достатньо. Інші застосовують альтернативний підхід: журналісти потребують вищої освіти з мистецтв, гуманітарних та соціальних наук. Тобто економіку, біологію, соціологію, політологію чи інше слід закінчити до навчання на журналістиці.
Включення журналістської освіти до університетів ніколи не було повністю прийняте академічною спільнотою. Навіть сьогодні факультети з інших дисциплін багатьох університетів зверхньо поглядають на журналістські програми та дослідницькі внески факультетів журналістики. І вони не зовсім помиляються, роблячи це.
Про те, чого не змогла досягти журналістська освіта
Якщо міркувати про журналістику – це ремесло чи професія – то неодмінно постає запитання: чи можуть студенти вивчати журналістику та бути готовими до світу майбутнього? А до працевлаштування?
Вища освіта – це не гарантія, що у випускника буде робота. Вища освіта допомагає зрозуміти минуле, як працюють люди та суспільства, які сили впливають на стан людини, як боротися з неминучими змінами, з якими вони зіткнуться у своєму житті, та як знайти власні шляхи до успіху. Звичайно, ніхто не може вчити майбутньому, але університети повинні допомогти студентам навчитися відкривати, інтерпретувати та орієнтуватися у цьому світі.
Журналістська освіта не вчить критичному мисленню. Багато журналістських програм навчають користуватися певними технологіями: аудіовізуальними системами редагування, пакетами програмного забезпечення для веб-сайтів. Однак значно менше уваги приділяється уваги тому, чому ці практики використовують, чому ці технології мають більший вплив на свідомість аудиторії.
Про стосунки журналістської освіти та індустрії
Протягом десятиліть наповнення журналістських навчальних програм узгоджувалося з основними роботодавцями. Сьогодні теж багато шкіл журналістики не можуть відмовитись від акценту на підготовці робітників для медіа корпорацій.
Однак, журналістські програми повинні навчити студентів, як стати більш самодостатніми журналістами. Навчити висвітлювати місцеві новини їхніх спільнот та такі теми, як клімат, енергетика, оборона та соціальна політика. Це потребує міждисциплінарних програм з іншими предметами.
Відповідальність факультету журналістики полягає у впровадженні змін, необхідних у цей момент. Це вимагає підтримки та тиску з боку зацікавлених сторін. Як і всі організації, навчальні заклади змінюються повільно, якщо їм це не потрібно. Деякі школи змінюються швидше, ніж інші, але навіть тоді, коли програми вирішили змінитися, може знадобитися п’ять-десять років для того, щоб побачити результати.
Чому великий досвід журналіста-викладача – це не завжди добре
Часто журналістські програми радіють, що найняли відомих медійників. Це допомагає журналістам старшого віку, але чи це допоможе студентам?
Автор сам і відповідає: мало колишніх журналістів, які провели останні двадцять-тридцять років, працюючи у великій компанії, мають світогляд, установки та навички, необхідні зараз.
Нам потрібно вчити писати та виробляти контент для кількох цифрових платформ. Ми маємо навчити, як розуміти аудиторію. Нам потрібно допомогти студентам підготуватися до нових видів журналістської роботи. Нам потрібно навчити їх бути розробниками цифрових технологій.
Про деякі зміни, які вже відбуваються
Зміни підтримує так звана «лікарняна модель» (за прикладом інтернів у медзакладах – ред.), яка поєднує в собі університетську освіту з практикою. Ця модель не нова: студенти і раніше працювали в медіа.
Але сьогодні концепція набирає популярності, бо компанії розглядають студентів як неоплачуваних або погано оплачуваних працівників. До «лікарняної моделі» слід підходити з обережністю.
Багато хто навчає студентів бути фрілансерами. Мало хто навчає тому, що необхідно для створення та функціонування успішних малих новинних компаній. Поширюються курси з економіки та медіабізнесу, і вони можуть допомогти студентам орієнтуватися в новій екосистемі новин.
Про те, куди рухатись журналістській освіті наступні п’ять-десять років?
Потрібно навчити студентів бути водночас стратегічними та гнучкими у служінні аудиторії на різних платформах. Потрібно навчити бути більш орієнтованими на потреби читачів, слухачів, глядачів та користувачів. Потрібно допомогти журналістам стати більш спеціалізованими, а не «узагальненими».
Потрібно навчити аналізувати та пояснювати події і підготувати аудиторію до наступних. Така трансформація проблематична для багатьох університетів, тому що означає пропонувати більш широку освіту, яка охоплює рекламу, управління ЗМІ… Це вимагає «підірвати» власні інтереси та захисні установки. Журналістська освіта може вижити і досягти успіху лише тоді, коли вона стане набагато агресивнішою в пошуку змін. Більш інноваційною, ніж будь-коли.
Якщо змін не буде, не буде жодних причин, чому б журналістській освіті остаточно не перейти з університету в інтернет на платформи онлайн-курсів.
Фото: Wikipedia