Мета посібника — допомогти студентам опанувати навичку фактчекінгу, навчити їх виявляти маніпуляції та дезінформацію, створювати контент відповідно до етичних правил і професійних журналістських стандартів.
За ініціативою Національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» у співпраці з Навчально-науковим інститутом журналістики КНУ імені Тараса Шевченка та Програмою підтримки ОБСЄ для України було підготовано навчальний посібник з медіаграмотності. В основу праці лягли напрацювання тренінгової програми, яку пройшли приблизно 1000 студентів на базі Навчально-наукового інституту журналістики.
До створення посібника долучилися:
- Юрій Бондар, директор Навчально-наукового інституту журналістики;
- Катерина Горська, професорка Навчально-наукового інституту журналістики;
- Діана Дуцик, виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації»;
- Ольга Кравченко, керівниця національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» Міністерства культури та інформаційної політики України;
- Андрій Кулаков, програмний директор ГО «Інтерньюз-Україна»;
- Альона Романюк, фактчекерка, головна редакторка фактчекінгового проєкту «НотаЄнота», викладачка Навчально-наукового інституту журналістики;
- Ольга Юркова, співзасновниця порталу StopFake, медіаекспертка, фактчекерка.
Посібник складається з п’яти тем.
У першій темі пояснюється, що таке фейки, як розпізнати дипфейки та якими інструментами перевіряти зображення, відео та сайти. Автори діляться переліком організацій та проєктів, які займаються фактчекінгом в Україні, та наводять приклади закордонних ініціатив.
У другій темі експерти розбирають визначення пропаганди та дезінформації, а також пояснюють різницю між ними: «Коли йдеться про дезінформацію, її головна мета — породжувати сумніви та невпевненість, часто через поширення ідей на кшталт “істина недосяжна” або “щось тут нечисто”. Натомість пропаганда працює інакше — вона прагне активно формувати конкретні погляди та переконання у суспільстві, впливаючи на те, як люди сприймають і оцінюють різні події та явища».
При аналізі потенційно фейкової інформації автори радять використовувати трискладову модель інформаційного вакууму.
Третя тема присвячена журналістським стандартам та ролі медіа у формуванні культури медіаграмотного споживання. Автори пояснюють, чому емоційно заряджений контент привертає увагу аудиторії та як цим користуються маніпулятори.
Назва четвертої теми звучить як «Медіаграмотність: профілактика шкідливих впливів». Тут експерти описують роль рефлексивного мислення у протидії фейковим новинам, алгоритми дебанкінгу та пребанкінгу, вплив медіаграмотності на психологічний добробут людей. Радять автори звернути увагу і на її економічний аспект: «Медіаграмотний споживач готовий платити за якісний контент, розуміючи цінність професійної журналістики. Це особливо важливо в умовах кризи традиційної бізнес-моделі медіа, коли фінансування через рекламу стає недостатнім для підтримки якісної журналістики. Формування культури оплати за медійний контент — це не тільки питання виживання якісних медіа, а й інвестиція в якість інформаційного простору загалом. Медіа можуть і повинні пояснювати своїй аудиторії, чому якісна журналістика коштує грошей, скільки ресурсів потрібно для створення достовірної інформації і яку цінність це має для суспільства. Така прозорість не тільки підвищує довіру до медіа, але й стимулює аудиторію свідомо обирати джерела інформації, віддаючи перевагу тим, які інвестують у якість контенту».
В останній темі йдеться про роботу з даними. Через приклади автори показують, як медіа можуть хибно інтерпретувати соціологічні дані та неправильно їх візуалізувати.
До кожної теми додано словник термінів, приклади завдань для роботи на практичному занятті та для самостійної роботи, список рекомендованої літератури та курсів.
Завантажити посібник можна тут: