Літні італійці користуються смартфонами, віддають перевагу WhatsApp та не дуже активні в соцмережах. Таких висновків дійшли науковці з Католицького Університету Святого Серця, Італія (Catholic University of the Sacred Heart) Алессандра Каренціо (Alessandra Carenzio) та Сімона Феррарі (Simona Ferrari) й дослідниця з Університету Лапландії, Фінляндія (University of Lapland) Пайві Расі (Päivi Rasi).
Влітку 2021 року було проведено якісне дослідження патернів медіаповедінки, цифрових та медіакомпетенцій літніх людей з різних куточків Італії. Його результати були опубліковані в мультидисциплінарному науковому журналі MDPI.
До дослідження долучилися магістранти програми «Медіаосвіта» Католицького Університету Святого Серця: вони провели 24 інтерв’ю з людьми віком від 65 до 98 років. Середній вік опитаних — 75 років.
Дослідники недарма обрали для збору інформації формат «теплого інтерв’ю між поколіннями». За їхнім задумом, обидві сторони через невимушені бесіди мали поліпшити певні навички: студенти — вміння бути максимально уважним та гнучким під час проведення інтерв’ю, літні люди — підвищення рівня знань із медіаграмотності.
Студенти могли обирати респондентів з-поміж своїх рідних або близьких, що цілком відповідало задуму дослідників: літні люди будуть більш відкриті з опитувачем, з яким вже мають теплі, дружні стосунки. Окрім збору інформації, у дослідженні була закладена педагогічна функція — через дружні та просвітницькі розмови налагодити взаємодію між такими різними поколіннями та допомогти їм глибше пізнати один одного.
Дослідження не є репрезентативним, проте воно відображає загальні тренди у медіаповедінці літніх італійців та їхнього ставлення до теми медіаграмотності.
Результати дослідження
За стилем медіаповедінки опитаних італійців (5 осіб) та італійок (19 осіб) можна розділити на чотири види користувачів:
- аналоговий (споживають інформацію з традиційного телебачення, радіо та газет);
- випадковий (користуються цифровими пристроями нерегулярно, наприклад, коли по телебаченню немає нічого цікаво);
- цифрово-інструментальний (активно використовують технології для власних потреб);
- гібридний (поєднують різні стилі у повсякденні).
Більшість інтерв’юйованих (20 із 24) користувалася смартфонами. Двоє респондентів не мали підключених до інтернету телефонів. Зазвичай якщо опитані раніше по роботі користувалися тими чи іншими ґаджетами, то робили це й надалі.
Соціальні мережі становили помірну частину медіаповедінки респондентів: Twitter (нині X) — один користувач; Instagram — два користувачі; TikTok — один користувач. Один респондент (73 роки, чоловік) повідомив, що користується різними соціальними мережами: TikTok, YouTube, Instagram і Facebook. Семеро опитаних повідомили, що користуються YouTube тоді, коли не знаходять цікавого контенту на телебаченні.
14 респондентів назвали WhatsApp своїм улюбленим застосунком, а вісім визначили програми для відеодзвінків/чатів як нові застосунки у своєму смартфоні з початку пандемії. Четверо респондентів користувалися банківськими програмами, а двоє шукали за допомогою Google новини та іншу інформацію. Також дехто згадував Duolingo, Booking, прогноз погоди, онлайн-сервіси супермаркетів.
На момент проведення дослідження минуло більш ніж рік з початку пандемії COVID-19. На думку дослідників, вона підштовхнула людей активніше використовувати цифрові платформи, адже ті були чи не єдиним безпечним способом контактувати з іншими та отримувати необхідні послуги.
Медіаграмотність для десяти опитаних була знайомим терміном. Ось як один із респондентів (69 років, чоловік) описав, як він розуміє це поняття: «… це здатність розуміти, якими можуть бути наслідки використання конкретного носія або програми (добре чи погано); навичка критично оцінювати — це також здатність домінувати над цим середовищем і не бути підвладним [йому], чи не так?! Або споживати інформацію та критично аналізувати її на предмет правдивості».
У випадку, коли респондент не знав значення понять «медіаграмотність» чи «цифрові компетенції», інтерв’юер розширяв рамку і тим самим поглиблював знання літньої людини. Чимало опитаних (11 осіб) були налаштовані на пізнання нового та проявили готовність опановувати цифрові та медіакомпетенції, решта або не зацікавилася (дев’ять осіб), або не визначилася із відповіддю (чотири особи). Перші пояснювали свою позитивну відповідь бажанням пізнати нове, стати більш самостійними, а другі відповідали, що не бачать потреби, не мають сил для навчання, а також, що в разі необхідності їм допоможуть близькі.
У ході інтерв’ю один з учасників запропонував робити навчання для літніх людей у форматі «рівний-рівному» та долучати молодь як викладачів. Також респонденти припустили, що таке навчання не має бути онлайн.
Отже, дослідження підтвердило тенденцію до неоднорідності середовища літніх людей. Саме тому при розробці навчального плану необхідно враховувати різні категорії цієї аудиторії та застосовувати відповідні підходи, орієнтуючись на знання та навички користувача. Також автори дослідження вказують на необхідність розпочинати навчальні курси з інструментального/функціонального підходу і тоді переходити до критичного та етичного виміру. А для людей від 80 років медіапедагоги можуть застосовувати методи, близькі до підходів раннього дитинства (ігри, розповідь, мемуари).
Це дослідження перегукується із результатами дослідження «Медіаграмотність для людей старшого віку (60+)», яке провів Український інститут медіа та комунікації в Україні у 2023 році. А одна з авторок, дослідниця Пайві Расі, брала участь у міжнародній конференції з медіаграмотності, організованій УІМК.
«Майстерня інформаційної стійкості» створена в межах проєкту з медіаграмотності для людей старшого віку (60+), який реалізує Український інститут медіа та комунікації в партнерстві з DW Akademie за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ).