Коли широка аудиторія отримала частковий доступ до сервісів штучного інтелекту (ШІ), які за запитом генерують контент, це занепокоїло професійних журналістів, редакторів, художників, письменників, дизайнерів. Річ і в порушенні авторських прав, і у втраті деяких замовників, і в нерозумінні, що буде далі з творчими професіями. Однак є ще один виклик: такі ШІ-інструменти як ChatGPT схильні спотворювати інформацію, і користувачі, які беззастережно довіряють таким програмам, можуть розповсюджувати неправдиву інформацію. Згадаймо, як SMM-команда «Нового каналу», поклавшись на ChatGPT, поширила у соцмережах фейкову біографію письменника Олеся Гончара. А що вже говорити про тих, хто звертається до ШІ-програм, аби навмисне створювати дезінформацію ще більше та швидше. В умовах російсько-української війни та тривожної глобальної ситуації це питання стоїть особливо гостро.
Аби допомогти творцям контенту виявляти та протидіяти російській пропаганді, частина якої створюється та поширюється за допомогою ШІ, Інститут інноваційного врядування підготував спеціальний посібник. Його було створено завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії.
На початку посібника автори зазначають: ШІ видає дезінформацію, тому що він навчається на масивах відкритих даних, частина з яких вже містить дезінформацію, неточності та упереджені точки зору. Мова про контент із соцмереж, форумів, сайтів, які вдають із себе медіа або не дуже дотримуються професійних журналістських стандартів.
Далі автори описують, як за допомогою ШІ в соціальних мережах генеруються неправдиві історії, що покликані вплинути на сприйняття російсько-української війни. Наприклад, у TikTok є низка сторінок, які нав’язують користувачам страх перед мобілізацією, недовіру до влади та військового командування. Зокрема ці акаунти поширюють фейкові відео, змонтовані з різних нарізок українських інформаційних або розважальних програм; у цих роликах штучно згенерованими голосами озвучено відомих ведучих.
На думку авторів посібника, аби зменшити вплив дезінформації, керованої ШІ, потрібно підвищувати медіаграмотність користувачів. Радять, наприклад, опанувати прості методи перевірки інформації, як-от зворотний пошук зображень (за допомогою таких інструментів як Google Images), та слідкувати за різними новинними каналами, сайтами та навіть міжнародними медіа, аби мати широкий спектр точок зору.
Тимчасом на цифрові виклики реагують і на правовому рівні. Відповідно до Закону про цифрові послуги (Digital Services Act), який набув чинності в серпні 2023 року, пости, класифіковані як дезінформація, будуть незаконними на всій території ЄС. Facebook, Google, TikTok і Microsoft підписали Кодекс практики ЄС щодо дезінформації (Code of Practice on Disinformation), щоб відповідати цим законам.
Також в контексті ШІ та дезінформації було розроблено:
- Загальний регламент про захист даних (General Data Protection Regulation). Встановлює суворі правила щодо збору, зберігання та використання персональних даних, які впливають на те, як алгоритми ШІ можуть використовувати ці дані для створення таргетованого контенту.
- Закон ЄС про штучний інтелект (AI Act). Класифікує додатки ШІ за категоріями, виходячи з їхнього потенційного ризику для прав і безпеки людини.
- Біла книга (AI White Paper). Окреслює план британського уряду щодо створення нормативно-правової бази для боротьби з незаконним і шкідливим контентом в Інтернеті, включаючи дезінформацію.
За словами авторів посібника, боротьба з дезінформацією, керованою ШІ, вимагає узгоджених зусиль від чотирьох груп: технологічних компаній (етична розробка ШІ), соціальних мереж (ефективна модерація контенту), урядових й регуляторних органів (впровадження політики, яка протидіє зловживанню ШІ), медіа та фактчекінгових організацій (ретельна перевірка фактів та просвітництво). Водночас медіа мають визнавати свою редакційну відповідальність за використання ШІ для збору, обробки та поширення інформації. Аби убезпечити себе від прикрих випадків, медіа доцільно прописати принципи використання ШІ у свої редакційні статути (наприклад, так вже зробила «Українська правда» на початку 2024-го — прим. ред.) та розробити внутрішні правила етичного застосування ШІ як у створенні контенту, так і в операційній діяльності (як це працює в іноземних медіа, можна прочитати на сайті JTA — прим.ред.).
Наприкінці автори дають журналістам, розробникам ШІ та медіаплатформам етичні настанови щодо ШІ. Медійникам, зокрема, радять:
- не публікувати матеріали, створені ШІ, без попередньої вичитки та перевірки редакційної колегії;
- зважати на те, що ШІ навчається на різних даних з інтернету, а отже, частина із них навряд чи відповідатиме Кодексу журналістської етики. Тому журналіст має вміти розпізнавати та зменшувати упередженість контенту, створеного ШІ;
- дотримуватись етичних стандартів при зборі та наданні інформації, особливо при використанні ШІ для аналізу даних;
- позначати контент, згенерований за допомогою ШІ. Наприклад, можна додавати примітку на кшталт «Цей матеріал створено за допомогою штучного інтелекту».
Цей посібник стане в пригоді викладачам, які читають такі предмети як «Журналістська етика», «Інтернет-журналістика», «Медіаграмотність», «Правда та постправда в журналістиці». Також знадобиться тим, хто використовує інструменти ШІ у викладанні практичних журналістських дисциплін.
Завантажити посібник можна тут: