Ще 2014-го року стало зрозуміло, що інформаційні атаки шкодять національній безпеці не менше, ніж зброя, а отже, ігнорувати їх — не вихід. Відтоді чимало українських медійників почали всіляко боротися з російською пропагандою, вибудовувати діалог з іноземними колегами та навіть створювати спеціальні фактчекінгові проєкти, як-от StopFake. Проте у цьому разі йдеться більше про приватні ініціативи.
А що ж з інформаційною безпекою на державному рівні? І наскільки обізнані у ній самі медійники?
Щоб з’ясувати це, незадовго до вторгнення доктор філософії з журналістики, викладач Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Катеринич поцікавився в українських журналістів, чи вважають ті ефективною державну політику щодо протистояння інформаційним загрозам та чи готові долучатися до розроблення такої політики. Схожі запитання він поставив польським журналістам, аби, по-перше, зрозуміти інформаційне середовище Польщі як стратегічного партнера України. А по-друге, провести порівняльний аналіз між двома країнами.
Результати опитування, яке проводилося протягом 2021 — на початку 2022 року, опублікував журнал Communication&Society. А на запрошення Journalism Teachers’ Academy пан Петро переказав основне із цього дослідження.
Про учасників опитування
Щоб дотриматися різноманіття та балансу думок, до опитування було запрошено працівників із різних видів національних ЗМІ: онлайн-медіа, друкованих видань, телебачення та радіо. До списку потрапили лише ті, хто брав участь у створенні та виробництві контенту: кореспонденти, репортери, редактори, контент-аналітики та ведучі.
Зі 120 запрошених українських і польських медійників опитування погодилося пройти 46 — 24 людини з України та 22 з Польщі. У більшості респондентів з обох країн досвід роботи в медіа склав від 2 до 5 років.
Українські респонденти представляли 19 медіа, поміж якими — «Українська правда», «Сьогодні», «1+1», «24 канал», BBC News Україна, DW Українською, «Інтер», «Апостроф», «Вечірній Київ», «Гордон», «Детектор медіа», «Дзеркало тижня», «Еспресо TV», «Кореспондент», NV, «РБК-Україна», «Країна», «УНІАН», «Україна молода». Місця роботи польських учасників — Dziennik Gazeta Prawna, Gazeta Polska, Gazeta Wyborcza, Interia, Nasz Dziennik, Newsweek Polska, Onet, Polsat News, Polityka, RMF FM, Rzeczpospolita, Super Express, TVN24, TVP, Wirtualna Polska, Wprost.
Українські журналісти й редактори вважали державні документи щодо інформаційної безпеки неефективними
Результати опитування показали, що більшість учасників не знайома з текстом Доктрини інформаційної безпеки України, яка містить ключові положення щодо захисту інформаційного простору країни та інформаційної безпеки. За шкалою від 1 до 5 (де 1 означає «зовсім не знайомий (ма) з текстом Доктрини інформаційної безпеки», а 5 — «повністю знайомий (ма)») лише 6 респондентів обрали варіанти «4» та «5».
Проте 71 % українських респондентів на момент опитування усвідомлювали загрози для інформаційного простору і вважали, що важливо регулярно оновлювати (через зміни у світовому політичному, економічному, інформаційному ландшафті) державні документи, пов’язані з інформаційною безпекою. Найвищі оцінки за цією шкалою вказували журналісти, які працюють в українських службах закордонних мовників та на телеканалах.
У своїй роботі українські журналісти й редактори або взагалі не посилалися (20 респондентів), або дуже рідко (4 респонденти) на положення державних документів, що стосуються інформаційної безпеки. Не слід забувати, що такі результати були отримані в країні, де тривала війна і на момент проведення опитування існувала загроза повномасштабного вторгнення, яка, на жаль, справдилася.
В оцінюванні за п’ятибальною шкалою «Чи вважаєте Ви державні документи щодо інформаційної безпеки елементом тиску на інформаційну свободу?» думки учасників дещо розділилися. Більшість респондентів не вважала, що чинні державні документи у сфері інформаційної безпеки впливають на повноцінне інформування або якось обмежують їхню роботу. Однак двоє опитаних відповіли ствердно на це запитання, що може свідчити про їхнє переконання щодо функціонування таких документів як інструменту тиску, але не дає нам розуміння того, як саме здійснюється такий тиск.
Половина опитаних українських медійників хотіла б брати участь у розробці державних документів з інформаційної безпеки. Значна кількість респондентів переконана, що позиція власника ЗМІ впливає на дотримання журналістами положень державних документів з інформаційної безпеки, що може свідчити про внутрішньоредакційний тиск на працівників ЗМІ. Крім того, на момент опитування респонденти вважали неефективними наявні в Україні інструменти протидії інформаційній агресії; більшість підтримувала ухвалення окремого документа, що формує принципи соціальної відповідальності журналістів в умовах інформаційних загроз.
Вісім респондентів відповіли на відкрите запитання. Зокрема троє учасників зазначили, що необхідно укласти національний стандарт соціальної відповідальності журналіста; деякі респонденти запропонували зібрати експертну раду з журналістів, політиків, юристів, науковців для розробки єдиного документа, або «запозичити практику передових країн» (наприклад, Ізраїлю).
Дехто зауважив, що «соціальна відповідальність журналіста» може бути завуальованим терміном для цензури, але не заперечував, що «в деяких випадках» розробка таких принципів може бути необхідною. Інший респондент зазначив: «Слід розробити універсальні правила для журналістів, які висвітлюють військові дії, а також для тих, хто працює в умовах інформаційної війни, але вони мають бути у формі етичних рекомендацій».
Польські респонденти виступали за громадське обговорення й згадували Lex TVN
Опитані польські медійники вважали інформаційну політику країни недостатньо розробленою. Про це свідчили їхні відповіді на запитання «Наскільки ефективними (як інструмент боротьби з інформаційною агресією) Ви вважаєте державні документи, що стосуються інформаційної безпеки?». Для польських респондентів важлива участь у розробці документів і проєктів, пов’язаних з інформаційною безпекою. Більшість також погодилася, що позиція власника ЗМІ впливає на розуміння та дотримання журналістами та редакторами державних принципів інформаційної безпеки. Щодо формування індивідуальних принципів соціальної відповідальності журналіста думки розділилися, але більшість підтримала таку ідею.
Крім того, польські опитувані зазначили, що формування будь-яких принципів у сфері інформаційної безпеки має бути предметом громадського обговорення (якщо це не період війни, уточнив один із учасників). Звучали такі думки:
- «Я вважаю, що в наш конвергентний час безпека інформаційного простору має бути регламентована, тому було б цікаво взяти участь у дискусії за участю журналістів, влади та громадськості»;
- «Я вважаю, що соціальна відповідальність журналістики є вагомим фактором, адже в наш час інформаційних війн дуже важливо дотримуватися понять інформаційної культури та захисту стратегічної інформації від посягань інших держав»;
- «Я думаю, що нам не потрібен окремий документ. У нас достатньо актів, які регулюють ці питання, а також журналістської етики»;
- «Подивіться на Lex TVN», — висловився один із респондентів. Lex TVN — це закон (ветований президентом Польщі після суперечливого ухвалення Сеймом), який забороняє капіталу з-поза меж Європейського економічного простору володіти контрольним пакетом акцій польських ЗМІ. Представники різних ЗМІ стверджували, що ці правила є своєрідним наступом на теле- і радіостанції, спрямованим безпосередньо на медіагрупу TVN, що належить американському Discovery. Представники телеканалу TVN намагалася продовжити ліцензію на мовлення з 24 лютого 2020 року, а KRRiT (Національна рада з питань телебачення і радіомовлення Польщі) відкладала це рішення (вона ухвалила його у вересні 2021 року), хоча попередні рішення щодо каналу ухвалювалися набагато швидше.
Я з колегами-дослідниками планую провести подібне опитування уже у 2023–2024 роках, щоб оцінити, наскільки змінилися думки респондентів в умовах сучасних геополітичних зрушень та загроз інформаційній безпеці обох країн, що виникли після повномасштабного вторгнення РФ. В Україні почали діяти правила воєнного часу, тож ставлення журналістів до документів, які регулюють інформаційний простір, а також до питань соціальної відповідальності могло змінитися. Що стосується польських журналістів, то тут також є можливість оновити дані, оскільки інформаційний порядок денний змінився.
Джерело фото: Canva