Сторітелінг віртуальної реальності (VR) використовують дедалі більше у культурній комунікації, зокрема у журналістиці, туризмі, музейно-виставковій справі. Чи ефективна ця комунікація та як змінюються настрої глядачів у імерсивному віртуальному середовищі (IVE), розбиралася викладачка Базельського університету Шуран Янг (Shuran Yang).
Авторка вивчала, як люди сприймають позитивні та негативні новини у трьох імерсивних віртуальних середовищах. Зокрема вона проаналізувала предикатні змінні задоволення, ефекту присутності, потоку, розуміння, емпатії, довіри до історій, викладених у подібних форматах. У дослідженні взяли участь 263 людей з різних факультетів швейцарських університетів. Його результати опублікував журнал Journalism and media.
Імерсивна журналістика
Віднедавна аудиторії отримали змогу взаємодіяти із контентом за допомогою віртуальної (VR) та доповненої реальностей (AR), а отже, переживати більш насичений досвід від проходження гри, перегляду фільму чи участі у певному заході.
Журналістам ці технології допомогають усунути просторову та часову прірву між аудиторією та подіями, про які йдеться у матеріалі. По-перше, глядачі можуть бачити 360-градусний простір, а не лише один кадр. По-друге, завдяки ефекту присутності аудиторія занурюється в історію та почувається її частиною. Це спонукає її дізнаватися більше про певну тему та міркувати над тим, що вона побачила. А ще — більше довіряти, адже вона вже не перехожий спостерігач.
У медіаспільноті останнім часом палко обговорюють, чи здатен імерсивний сторітелінг підштовхнути людину співчувати іншій, яка переживає незнайому для неї ситуацію, біженцю наприклад. Чи історія, переглянута через VR, викликає більше емоцій, ніж та, яку користувач побачив на 2D екрані? Схоже, що так, адже VR дає змогу користувачу не відволікатися на те, що відбувається зовні. Тобто він потрапляє у стан потоку — повної залученості у процес (поняття «потік» ввів американський психолог угорського походження Мігай Чиксентмігаї наприкінці 20 століття). Щоправда, у 360-градусній історії на відчуття потоку можуть впливати закадрові голоси, звукові ефекти, раптова поява людини чи об’єкта.
Наскільки ефективною виявилася журналістська комунікація, показує розуміння ситуації аудиторією, її емпатія до героїв та довіра до оприлюдненої інформації. Відповідність цим критеріям ознаменовує високоякісну журналістику.
Як імерсивні середовища впливають на глядачів?
Учасників дослідження розділили на дві групи. Одна переглядала відео «The Displaced» / «Витіснені», яке розповідає історії трьох дітей-біженців та містить сцени із їхнього життя.
Іншій групі показали «Under a Cracked Sky» / «Під розколотим небом» — уривок із серіалу «Антарктика», у якому два герої ведуть глядачів найчистішими та найхолоднішими водами на Землі, що на станції Мак-Мердо в Антарктиді.
Обидва відео створені виданням New York Times та тривають приблизно по 10 хвилин, але викликають різні реакції. Так, у групи, яка дивилася «The Displaced», показники гніву та страху були у кілька разів вищі, аніж у глядачів другого відео.
Кожну групу розділили на три підгрупи відповідно до формату, у якому вони переглядали історії: 2D відео на ноутбуці, 360-градусне відео на мобільному пристрої та 360-градусне відео у VR-окулярах. Як показало дослідження, у двох останніх форматах такі показники як емпатія, потік, ефект присутності, розуміння, довіра вищі, аніж у 2D відео. Різниця у показниках виявилася більш суттєвою для позитивної історії «Under a Cracked Sky», аніж для відео про біженців.
На думку авторки дослідження, у сучасному світі новини слугують джерелами не лише інформації, а й певною мірою задоволення. Останнє досягається через розуміння. Янг вважає, що в імерсивній журналістиці для подачі позитивно та негативно забарвлених новин потрібно розробляти різні стратегії, аби покращити реакції аудиторії та підвищити ефективність комунікації. Наприклад, позитивна новина менше заохочує глядача співпереживати чи занурюватися в історію, аніж негативна. У цьому разі, переконана авторка, краще зосередитися на формі: посилити естетичну складову, попрацювати над звуковими ефектами, скористатися додатковими методами візуалізації.
Головне зображення: JESHOOTS.COM / Unsplash