Журналістські нагороди та премії впливають на авторитет у професії. Як журналісти конструюють ідею майстерності і як сприймають свою професійну роль після отримання нагород — у своєму дослідженні вивчають Джой Кібарабара зі Стокгольмського університету, Девід Черyйот з Гронінгенського університету та Бенджамін Муінді з Університету Зетек у Кенії. Пропонуємо короткий виклад їхньої статті «Місіонери досконалості? Рольові орієнтації переможців журналістських премій після нагородження», що вийшла у журналі Journalism Studies.
На думку науковців, які проводили дослідження, практика нагородження журналістів спричиняє напругу в професії та своєрідний розкол між тими журналістами, які мають нагороди, і тими, хто їх не отримав. Причина полягає ще й у тому, що нагороди підтверджують і підвищують «цінність» певних фахівців.
Автори статті досліджували ставлення до себе після отримання нагороди лауреатів премії CNN «Африканський журналіст року» (CNN African Journalist of the Year Awards) за 1995-2016 роки. Для цього науковці провели інтерв’ю з 14 журналістами. Загалом, в Африці нагороди CNN вважаються найбільш престижними і їх свого часу отримали приблизно 300 журналістів з усього континенту. Деякі з лауреатів нині займають впливові посади у медіа.
Премія «Африканський журналіст року CNN»
CNN започаткувала конкурс у 1995 році, щоб сприяти визнанню журналістів на африканському континенті. У 90-х роках конкурс мав кілька категорій, переважно залучаючи роботи з колишніх британських колоній, а в 2000-х роках було введено більше категорій, щоб залучити журналістів і медіа з франкомовної та португаломовної Африки.
Востаннє премію вручали у 2016 році. Проте, вона і досі лишається найбільш впливовою у Африці. Цікавим є те, що найбільше переможців було з англомовних країн Африки. З 1995 по 2016 рік загалом нагороди отримали 328 журналістів та медіа. Південно-Африканська Республіка отримала 104 нагороди, Кенія – 66 нагород. Нігерія – 36 нагород, за нею йдуть Уганда — 16, Гана — 14, Мозамбік — 11, Зімбабве — 9, Буркіна-Фасо — 6 і Малаві — 6. Інші країни отримали від 1 до 5 нагород.
Чи змінюється ставлення журналістів?
Як демонструють інтерв’ю, ставлення самих журналістів до власної значущості та майстерності змінюється під впливом індивідуальних, інституційних та професійних уявлень про те, що таке «видатна журналістська практика» в національних культурах. Водночас, африканські журналісти в Африці вважають себе борцями за нормативні ролі й професійні стандарти журналістики, а також виступають за пан-Африканську, тобто універсальну модель журналістики — тобто відповідають вимогам премії CNN та інших професійних нагород.
У той же час журналісти континенту нерідко висловлюють прагнення змінити англо-американську журналістську систему, яка лежить в основі оцінювання учасників премій. Це також підтверджує пост-колоніальне сприйняття практик CNN, що підкреслюють расові стереотипи у новинному світленні більшості країн світу.
Майстерність є маркером спільної ідеології у професії щодо найвищих стандартів журналістики. Звідси виникає дві проблеми. По-перше, спірна природа професіоналізму, особливо у цифрову еру; зростає кількість питань щодо того, чи можливе сьогодні спільне розуміння журналістських стандартів. По-друге, зростає популярність ідеї, що уявлення про журналістські стандарти не відповідають уявленням громадськості, якій вони нібито служать.
Крім того, через журналістські нагороди професія журналіста сприймається двояко. По-перше, як професія, що прагне досягти найвищих стандартів, можливих для виконання своєї суспільної функції, і по-друге, як професія, яка виходить за межі інституційних обмежень. Таким чином, професія не залежить від корпоративних інтересів чи вимог ринку.
Насамкінець, нагороди, переважно, отримують журналісти з багатих медіа. Хоча нагороди можуть сприяти професіоналізму, вони призводять до «ажіотажу від премій», який може відвернути увагу від основної місії журналістики – інформувати громадськість. Крім того, увага до переможців може означати, що інформаційні організації приділяють менше уваги працівникам-«невдахам», завдяки чому нагороди можуть мати «деморалізуючий ефект», вважають автори дослідження.
Маркери майстерності
Опитані журналісти визначили такі загальні маркери майстерності:
- орієнтація на аудиторію (історії, які безпосередньо зосереджуються на потребах аудиторії);
- переконливий характер (історія з гостротою або неординарність);
- конкурентоспроможність (аспекти, за якими номінант і заявка виділяються серед своїх колег);
- вплив (передбачувана зміна, яку може спричинити історія, наприклад, викриття великого розкрадання державних ресурсів);
- новизна (ідеї, сюжету);
- позитивність (оптимізм розповіді);
- професійність (сукупні зусилля, спрямовані на відповідність і перевищення традиційних журналістських стандартів);
- інноваційність (намагання включити різні технології для кращого представлення новин, наприклад, креативна візуалізація даних у розповіді);
- строгість (ретельність і загальні зусилля, такі як час або ресурси, вкладені в успішний матеріал);
- глибина (рівень деталізації та ґрунтовності розповіді);
- сміливість (сміливий підхід до історій, особливо через виклик урядам або давнім культурним практикам);
- фактор ризику (ризики, пов’язані з розслідуванням, наприклад, публікація викриття, незважаючи на державний нагляд або арешти).
Іноді ці загальні фактори нівелювалися. На їх місці з’являвся «африканський фактор», який свідчить про рівень локалізації новини. Один з переможців з Маврикію зазначив, що для нього це означало те, наскільки історія була «справді африканською». Проте деякі респонденти вважали, що вплітання суто африканських проблем негативно впливає на публікацію. Один з нігерійських переможців зазначив: «Ви робите всі історії та викриваєте всю корупцію. Ви говорите про свободу преси, громадянські свободи тощо, і нічого не змінюється. Але це маленька річ, яку ви створили — якусь форму свідомості в умах людей, а потім вона викликала знання».
Загалом журналістські нагороди багато респондентів взагалі не вважають ознакою майстерності. Наприклад, переможець з Гани зазначив, що для нього нагорода – це «побічна принада», а переможець з Алжиру назвав нагороду «бонусом».
Ролі журналістів після нагородження
Загалом, серед згаданих респондентами ролей можна виокремити такі:
- Наставник. Це журналісти, яка вбачають свою роль в тому, щоб направляти колег-журналістів у напрямку досягнення «високих стандартів» журналістики;
- Модель. Це журналісти, які вважають себе прикладом кращого журналіста.
- Мотиватор. Це журналісти, які прагнуть мотивувати та підтримувати своїх колег, особливо молодших і менш досвідчених. Мотивація здебільшого полягає в тому, як перемога представляє те, чого можуть досягти їхні колеги;
- Оцінювач. Це журналісти, які мають на меті надати конкретні критерії найкращої журналістської практики. Вони надають перевагу контролю процесів та генеруванню ідей на мозкових штурмах.
Журналісти, які отримали нагороди, вважають себе людьми, які приносять високі стандарти в професію. Приміром, переможець із Кенії зазначив: «Нагорода була Божим знаком того, що я на правильному шляху в своїй кар’єрі, враховуючи, що я не був журналістом за освітою. Нагорода підвищила мою репутацію на робочому місці, тому мої пропозиції щодо подальшого розвитку сприйняли більш серйозно. Нагорода прийшла з невеликим навчальним пакетом, який відкрив мені очі на новий рівень журналістики».
Зображення: Pixabay/PublicDomainPhotos