Цифрові медіаплатформи стрімко набувають популярності серед споживачів інформації. Люди все частіше шукають новини у соцмережах (наприклад, Facebook або Twitter) і все рідше заходять на сайти видань та ЗМІ. Чи знижує така тенденція довіру до новин? Наскільки відрізняється позиція щодо цифрових медіаплатформ у власників медіа та журналістів-практиків? Відповіді на ці питання шукали протягом свого дослідження викладачі Оксфордського університету Еммі А. Росс Аргуедас (Amy A. Ross Arguedas), Сумітра Бедрінатан (Sumitra Badrinathan), Каміла Монт-Альверне (Camila Mont’Alverne), Бенджамін Тофф (Benjamin Toff), Річард Флетчер (Richard Fletcher) та Расмус Клеіс Нільсен (Rasmus Kleis Nielsen). Пропонуємо короткий виклад результатів їхнього дослідження «”Це битва, яку ви ніколи не виграєте”: Погляди журналістів з чотирьох країн світу на те, як цифрові медіаплатформи підривають довіру до новин».
У своєму дослідженні автори вивчають ставлення журналістів, редакторів та інших медіапрактиків. Для цього вони провели 85 глибинних інтерв’ю із фахівцями зі США, Великої Британії, Бразилії та Індії. При виборі країн автори спиралися на соціокультурну неоднорідність країн, а також різницю в політичному та медійному контексті.
Науковці ставили за мету з’ясувати:
- Як цифрові медіаплатформи впливають на довіру до новин?
- Чи медіаплатформи змінюють контекст журналістських матеріалів?
- Як цифрові платформи впливають на авторитет професії журналіста?
Технологічні платформи та довіра до новин
Значною мірою на довіру до новин вплинула пандемія COVID-19. Ця тенденція була спільною для багатьох країн світу. Проте, згідно з даними дослідження Digital News Report за 2021 рік, лише 44% людей у 46 досліджуваних країнах довіряють «більшості новин протягом більшості часу».
Науковці стверджують, що на настої реципієнтів та їхню довіру впливають політичні, соціальні та культурні фактори, партійна поляризація, та користування цифровими платформами.
Нині кількість людей, які шукають новини у Facebook або Twitter, стрімко зростає. На відміну від новинних медіа , цифрові платформи не завжди відображають назви ЗМІ та імена журналістів. Люди, у свою чергу, менше здатні запам’ятовувати бренди, на які вони натискають під час перегляду новин через соціальні мережі.
Попри це, медіаплатформи впливають і на економічні та нормативні показники. ЗМІ визнають можливу втрату редакційного контролю, непередбачуваність роботи самих платформ та проблеми з монетизацією. Але багато новинних організацій продовжують інвестувати у цифрові медіаплатформи, адже вважають, що таким чином вони зможуть підняти охоплення, залучити нову аудиторію та успішно монетизувати контент.
Що про платформи соціальних медіа кажуть журналісти-практики?
Незалежно від країни, звідки походили опитані журналісти, вони висловлювали переважно критичні оцінки технологічних платформ та довіри до новин. Зокрема, дослідники виділили дві ключові тези, які озвучили учасники інтерв’ю:
- Цифрові медіаплатформи нівелюють журналістські норми, які мають прямий вплив на довіру до новин.
- Цифрові медіаплатформи змінюють контексти, у яких циркулюють журналістські тексти. Таким чином підривається довіра не лише до новин, але і до журналістської професії.
Респонденти наголошували на тому, що публікація новин на цифрових медіаплатформ впливає не лише на реципієнтів, але і на журналістів: вони вдавалися до створення клікбейтних заголовків та вірусних новин, щоб підігріти інтерес читачів та збільшити новинний трафік.
Також респонденти зазначали, що платформи здійснюють безпосередній тиск на медіа. По-перше, надають перевагу тим ЗМІ, які використовують найбільш привабливі або сенсаційні заголовки. Це, у свою чергу, суперечить журналістським нормам, зокрема, збалансованості думок та відсутності оціночних суджень. По-друге, платформи надають перевагу тим джерелам, які видають новини найпершими. Журналісти часто зважають на темп випуску новини, але порушують іншу важливу професійну норму – точність.
Чи можлива довіра до новин на платформах соціальних медіа?
На думку практиків, платформи могли б підвищити довіру, забезпечуючи особисті зв’язки між аудиторією та персонально журналістами. Одна з американських журналісток, що була учасницею дослідження, розповіла, що в її редакції вимагали публікувати на особистій фейсбук-сторінці дописи про робочий процес «Вони хотіли, щоб я спробувала опублікувати щось про історію, над якою працюю, а потім поділилася тим, що зробила, щоб люди пізнали мене», – поділилася журналістка.
Також керівники ЗМІ вважають, що через медіаплатформи читач зможе ототожнити себе з журналістами та редакторами. Виконавчий продюсер однієї з американських телекомпаній розповів: «Ми сподіваємося, що люди побачать, що у когось є золотистий ретривер, і скажуть: “О, у мене теж є такий собака”. Це дозволить встановити зв’язок між людьми».
Попри це, деякі журналісти побоюються того, що активне використання особистих сторінок у соцмережах призведе до підриву авторитету журналістів. Один британський редактор зазначив: «Одна з головних причин, через яку люди втрачають довіру в тому, що вони бачать стрічку Twitter, де ви цілими днями говорите про футбол».
Також деякі з опитуваних медіафахівців висловили побоювання, що наближення до аудиторії може вплинути на безпеку самих журналістів. «Люди готові йти далі, щоб дізнатися, хто працює над їхніми історіями. А також скласти свою думку про тих, хто розповідає їм новини», – вважає він. Звідси виникає підвищений інтерес не до професійності журналіста, а до таких параметрів як зовнішній вигляд, раса, стать і релігія. Вони і стають підставами для довіри чи, частіше, недовіри.
Діалог медіа та аудиторії: за і проти
Нині журналісти шляхом використання соціальних медіаплатформ намагаються створити своєрідну спільноту, де можливо забезпечити довіру та дружні стосунки з читачами. Крім того, читачі можуть ставити питання, коментувати події, а журналісти – відповідати їм.
Іноді журналісти могли отримати від читачів підтримку. Наприклад, редактор однієї британської газети описала благодійну діяльність зі збору коштів, організовану її інформаційною організацією. Тоді у фейсбук-групі журналісти та аудиторія могли ділитися тривогами та говорити про життя. Цей підхід стосувався не залучення читачів до виробництва новин, а побудови двосторонніх стосунків.
Проте багато хто висловлює протилежну думку і вважає, що взаємодія з аудиторією може призвести до негативних взаємодій. «Я думаю, що в розділі коментарів говорять набагато більше шкідливих речей, ніж будь-коли я особисто», – сказав американський репортер, що взяв участь у дослідженні. Крім того, обмежена здатність медіа модерувати взаємодію на платформах також ускладнювала контроль над токсичними коментарями, які, за деякими даними, могли справити негативне враження на гостей сторінки.
Небезпеки соціальних медіа
Дехто з опитуваних журналістів та редакторів висловив ще одне занепокоєння: новини часто інтерпретують так, що просування новини може нашкодити репутації ЗМІ. Редактор із Великобританії висловив стурбованість тим, що люди копіюють контент, змінюють його форму, використовують для різних повідомлень. Інший редактор додав:«Ми відкрито говоримо про те, як іноді фрагменти інформації беруть із наших, начебто, текстів і перекручують для просування того чи іншого погляду в соціальних мережах. І це справді розчаровує». Крім того, респонденти висловлювали занепокоєння тим, наскільки вони конкурують у цифровому просторі з думками друзів і родичів, які також діляться новинами і реагують на них. Як зазначив один із британських редакторів: «Я вважаю, що сила соціальних медіа полягає в тому, що інформацію передають люди, яких ви знаєте. Є певна альтернативна причина довіряти цим матеріалам». Таким чином, поширені у соцмережах негативні коментарі про новини часто виходять з-під контролю медіа і підривають довіру до них.