Свою точку зору на те, якою має бути журналістська освіта ми попросили висловити нову тренерку Академії викладачів журналістики Ларису Раренко, викладачку Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, кандидатку наук із соціальних комунікацій.
Якісна журналістська освіта життєво необхідна вільному суспільству. Це яскраво та болюче відчутно у цей момент історії — час, коли нам так потрібні фахові спеціалісти інформаційного фронту:
- для фактчекінгу та боротьби з маніпуляціями й дезінформацією;
- для підтримки збалансованої екологічної медіасистеми та медіаграмотності суспільства;
- для побудови майбутнього масових комунікацій.
Це не просто контент менеджери, копірайтери чи SMM-ники. Не просто ведучі й репортери. Не просто піарники, прессекретарі чи спічрайтери. Журналістська освіта майбутнього — це вищий рівень, в основі якого аналіз та формування здорової соціальної комунікації.
Журналістика докорінно змінилася і продовжує цю трансформацію постійно. Отже, й освіта буде:
- постійно адаптуватися і відображати цю реальність;
- передбачати, які засадничі навички та знання будуть потрібні фаховим спеціалістам медіа через десятки років.
Зменшується попит на випускників журналістики, а роль непрофесіоналів в інформаційному забезпеченні суспільства зростає. Журналістська освіта буде переорієнтовувати свої курси на нові типи студентів і адаптовуватиме навчальні програми до нового постпрофесійного світу журналістики. Якщо ми цього не зробимо — станемо неактуальними. Якщо зробимо — відкриємо безліч нових можливостей.
Для мене головне — поєднувати цю гнучкість із твердим відчуттям постійної потреби суспільства в правдивій, надійній інформації.
Тож яким я бачу майбутнє журналістської освіти?
Бізнес-моделі. Емоційні соціальні мережі. Технології
Попередні десятиліття готували журналіста, який буде працювати повний робочий день в інформаційній редакції й отримуватиме зарплату. Але традиційні медіа та бізнес-моделі змінилися.
Алгоритми соціальних мереж диктують свої правила та створюють незбалансовану медіасистему. Середовище “миттєвого задоволення та провокацій” потребує відповідальних спеціалістів, які зуміють створити синергію між емоційними реакціями аудиторії та журналістськими стандартами.
Індустріальна епоха журналістських медіа, де новини створюють штатні професіонали, схоже, закінчується. У журналістів нові виклики та глобальніші місії.
Переосмислення журналістського навчання
Журналістську освіту тепер прагнуть здобути не тільки люди, які планують бути лише журналістами. Навички роботи з інформаційними потоками потрібні у більшості сфер. Зокрема, громадські активісти, медіапідприємці, інфлюенсери потребують не тільки практичних технічних навичок, а й теоретичних знань, виховання високого рівня відповідальності та критичного мислення.
Ці знання та навички потребують постійного оновлення протягом життя: курси, тренінги, самоосвіта. Очікую, що університетське навчання журналістики вийде за рамки звичних 4-річних бакалаврських і 1,5 річних магістерських програм та пропонуватиме більше специфічних актуальних курсів у вільному доступі для колишніх випускників та охочих. Переатестація журналістів у суспільстві, де панує інститут репутації.
Побудова майбутнього масових комунікацій
Журналістська освіта зобов’язана не лише готувати журналістів наступного покоління. Ми розглядаємо набагато ширше те, що можемо зробити, щоб підтримувати та покращувати працездатність інформаційних систем навколо нас.