Психологічна складова є важливим компонентом цифрової ідентичності особи. Разом з тим перед кожним із нас постає чимало психологічних викликів в сучасному перенасиченому інформацією та конфліктному світі. Зокрема психологи звертають увагу на зниження рівня інтелекту та аналітичних навичок у молодого покоління через надмірне користування ґаджетами та зниження фізичної активності.
Саме про це говорили психологи під час експертного обговорення, організованого громадською організацією «Український інститут медіа та комунікації» в рамках проєкту «Захист персональної цифрової ідентичності», який підтримується американською організацією ABA ROLI. Публікуємо ключові тези цього обговорення.
Психологи та психологині більшість ризиків, про які йшлося під час обговорення, пов’язували з дітьми та підліками. Саме ці вікові групи, на їхню думку, є надзвичайно вразливими, оскільки їхня ідентичність лише формується.
Оксана Сідун, дитячий і сімейний психолог, асоційований тренер Всеукраїнської спілки гештальт-терапевтів, кандидат психологічних наук розповіла про окремі дослідження серед підлітків, які були проведені в США. Зокрема підлітки розміщали в соціальних мережах певну інформацію про себе. Потім дослідники збирали велику групу людей, які розповідали підліткам ту інформацію, які вони рочитали ро них у соцмережах. «Підлітки були здивовані й налякані, мовляв звідки ці люди стільки по них знають» – наголосила пані Сідун, звертаючи увагу на те, що людина не завжди усвідомлює, що оприлюднена нею інформація може потім впливати на її подальше життя.
Також експертки та експерти звернули увагу на зниження фізичної активності населення різних вікових категорій, особливо дітей та підлітків, які велику кількість часу витрачають, сидячи за гаджетами. Занепокоєння викликає поширення такої соціальної хвороби як гіподинамія («зниження активності»), яка у свою чергу призводить до негативних фізичних, психологічних і соціально-емоційних наслідків для здоров’я. Про що говорила Любов Найдьонова,президентка ГО Українська асоціація медіапсихологів та медіапедагогів, наукова керівниця двох всеукраїнських екпериментів із впровадження медіаосвіти. За її словами, фізична активність позитивно впливає на когнітивний розвиток та соціалізацію, у першу чергу дитини. Натомість її зниження навпаки призводить до зниження рівня інтелекту та аналітичних навичок у молодого покоління.
«Гіподинамія пов’язана з екранними практиками… На тілесність дуже сильно зав’язаний розвиток в ранньому віці. І потім іде затримка або викривлення розвитку когнітивної сфери. …Діти, порівняно з тими, які розвивалися не в екранних практиках, відстають у розвитку інтелекту, тому що сенсомоторна фаза розвитку інтелекту захлопується. Вона не дає можливості дитині розвинути ті задатки, які в неї є, і сформувати мозок, щоб він готовий був до наступних фаз розвитку. Тому насправді в нас є серйозний ризик в довготривалій перспективі дуже значного зниження інтелекту» – наголошує Любов Найдьонова.
До цього можна додати втрату комунікативних навичок дітей та молодого покоління: вони більшою мірою спілкуються письмово, через різні месенджері, тоді як розмовляють одні з одним не охоче, їм важко висловлюватися. «Переписуватися діти гарно вміють. А ось комунікувати, звертатися до іншої людини таким чином…» – додала до цього Оксана Сідун.
Ольга Золотар, клінічна психологиня, психотерапевтка, звернула увагу на ще один ризик – це невміння будувати свою ідентичність в реальному світі. «Дитина, яка постійно будує відносини за допомогою смайликів, тіктока і так далі, не набуває особливого вміння будувати відносини в реальному світі. Можливість створити свою ідентичність в реальному світі у неї стає щораз обмеженішою» – наголосила експертка.
Але з-поміж усього особливо вражає інформація про зниження віку перегляду порно до 8 років. «За останніми дослідженнями, середній вік, коли діти дивляться порно – це 8 років. Ще два роки тому це було 10-11 років» – наголошує психологиня Маріанна Новаковська.
Ще один ризик пов’язаний із зростанням кількості психічних захворювань та прискореним переходом від психічних до психіатричних станів. «Збільшення часу, проведеного в цифровому середовищі, пов’язане із ускладеннями багатьох психіатричних хвороб» – стверджує Ольга Золотар. Психологи-практики наводили приклади ускладення психічних та психіатричних хвороб у пацієнтів, особливо самотніх, тих, які не мали достатньо соціальних контактів, натомість (через роботу) змушені були багато часу проводити онлайн.
Наталя Улько, психологиня,керівниця Центру психологічної підтримки та психоаналізу говорить про те, що у віртуальному світі не спрацьовують ті механізми захисту нашої психіки, які спрацьовують у світі реальному. «У цьому віртуальному чи цифровому світі не відбувається витіснення. І людина постійно може перебувати в стресовому стані, постійно тригеритися і доторкатися до тих своїх слідів, які вона, можливо, змінила, пропрацювала, переробила» – каже вона.
Як можна справлятися з усіма психологічними викликами, з якими зіштовхується людина в сучасному цифровому світі? Любов Найдьонова вважає, що потрібно підвищувати медіапсихологічну компетентність кожної людини.
Зображення: Pixabay